НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЧИ КОНФІСКАЦІЯ?

Вже розморожені активи Клюєвих, Портнова, Злочевського, Азарових тощо. Санкції більш не ефективні.

Наразі вібдувається те, що є логічним продовженням бездіяльності України щодо повернення виведених минулим Урядом активів. Активи розморожуються, переводяться на третіх осіб, переховуються та, головне, приносять прибутки своїм фактичним власникам.

    Починаючи з весни 2014 року, я пояснювала і Яценюку, і Петренку і всім, хто міг почути та від кого хоч щось залежало: санкції матимуть тимчасовий ефект. На них неможливо сподіватися. Їх потрібно розглядати як тимчасове замороження коштів та майна, на якi необхідно накласти арешти в судовому порядку в рамках звичайних правових процедур. Малося на увазі арешт та стягнення в рамках міжнародної правової допомоги у кримінальних справах та, у виключних випадках, на підставі цивільної конвенції ООН проти корупції.    

    До мене, як до юриста, що тривалий час працював “на іншому боці” неодноразово зверталися партнери з пропозиціями співробітництва з метою звільнення заморожених коштів та їх подальшого переховування. Тому я знала яка інтенсивна йде робота по розморожуванню.
    Але особи, від яких залежало прийняття відповідних рішень мене не почули. Точніше не схотіли. Бо деякі активи плавно переходили і переходять до нових рук “нової влади”.

    Тепер в кулуарах Ради обговорюється чергова юридична пастка: націоналізація активів деяких біглих посадовців.  Вибірково.

    Не втомлююсь вражатися юридичній неспроможності владних рішень. Чи всіх юристів на держслужбі виїла корупція? Україна вже мала проблему з націоналізацією дачі Януковича. Від неї стогнав Мін”юст, бо така модель не вкладалася в нашу юридичну систему. Тепер те ж саме, але питання стає більш проблематичним. Ми тепер що, в такому ручному управлінні будемо завжди активи забирати? А навіщо тоді правова система? Чи вона не повинна працювати?
    І що це: закон для ворогів? Як завжди?
    І хто буде проштовхувати ідеї в кого на цей раз щось відбирати? Нажаль, це вкрай небезпечна ознака вкрай корумпованого суспільства.  Бо в правовій країні працює система. В неправовій працює рішення однієї чи кількох осіб.

    Насправді, майно не повинно стягуватися за окремими законами. Є кримінальний кодекс. Наразі навіть дозволено нарешті притягувати до кримінальної відповідальності відсутніх в країні осіб заочно. Все! Більш нічого не потрібно!
    Єдине, що нам дійсно потрібно запровадити – це введення зовнішнього управління на працюючі компанії, належні правопорушникам. Бо існуючі механізми захисту майнових інтересів держави (арешт рахунків, майна), добрі лише задля знищення бізнесу, а не його підтримання в робочому стані.  Да і відсторонити директорів – призначених власниками компаній практично не можливо. Отже активи або знищуються, або продовжують приносити прибуток власникам. Україна такого собі дозволити більше не може.                                                                        
Окрім цього – має працювати один закон на всіх. А не окремий для кожного.

Проте наші посадовці чомусь панічно не хочуть щоб запрацював кримінальний кодекс. Не має вироків. Не має стягнень майна та коштів. Не робиться нічого, щоб почати повертати державі награбоване. Чому? Варіанти відповідей можуть бути різні: хочуть накласти руку на майно самі; побоюються того, що система згодом спрацює проти них; налякані помстою... Але скільки б ні гадати, головним залишається одне: такий підхід і далі завдає збитків та порушує інтереси держави. Бо все відбувається в корупційному “ручному режимі”.     

До того ж суми на закордонних рахунках такі, що очевидно, що пану Яценюку треба було не за грошима МВФ бігати, за які Україні ще платити і платити втридорога, а стягувати своє. Те, що належить усім українцям, бо вкрадене в них.     
Я влітку 2014 з малюнками-графіками пояснювала йому, що на все піде десь 6 місяців. Мабуть, малюю пагано...