Микола Філонов у політиці відносно недавно – з 2010 року. За ці 5 років його почерк абсолютно не змінився – завжди у тіні, постійні підкилимові ігри та інтриги, завжди на стороні того, хто більше плат
Микола Філонов у політиці відносно недавно – з 2010 року. За ці 5 років його почерк абсолютно не змінився – завжди у тіні, постійні підкилимові ігри та інтриги, завжди на стороні того, хто більше платить.
Розпочав він свій політичний шлях з редактора газети «Свобода слова». Була така газета, що належала Олександру Мельнику, який тоді йшов в облраду по списку Партії Регіонів. Для потрапляння у прохідну частину списку, Мельник запропонував тодішньому губернатору Джизі свою газету. А також, як бонус, послуги політтехнологів, які працювали під керівництвом Філонова. Знаючі люди кажуть, що всі ідеї «чорнушної» складової виборчої кампанії регіоналів належали саме Філонову. Саме з того часу він почав поливати брудом Людмилу Щербаківську, яка була основним конкурентом регіоналів на виборах.
Вибори скінчились, Мельник став депутатом і потреби у газеті більше не було. А у Філонова прокинулись такі апетити, що їх не змогли задовольнити місцеві регіонали. Натомість скористались київські «регіональні вожді» - вони найняли його слідкувати за ситуацією в області. Тобто поставили місцевим смотрящим від Януковича – стучати на місцевих чи правильно вони виконують всі вказівки з центру. (). А місцеві регіонали, для того щоб від нього відкупитись, подарували йому сайт «Свобода слова». На ньому Микола пробував паралельно заробляти. Пропонував друкуватись різним політичним силам, не гнушився і брудною заказухою. Видання одночасно служило кільком «господарям» - часто з протилежних таборів.
Але наш герой швидко зрозумів, що на відносно чесному Інтернет-бізнесі великих грошей не заробиш і подався в сутенери… політичні… Почав пропонувати замість інформаційних послуг – послуги своєї дружини. Ні, це не те, що ви подумали! Він почав її пропонувати владі у якості «псевдоопозиціонерки».
Перший творчій дебют родини Філонових відбувся на початку 2012 року. Тоді у Липовецькому районі вивільнився округ до обласної ради, на якому намітилось серйозне протистояння між замом губернатора Любовью Спірідоновою та справжнім опозиціонером Віктором Качуром. А третім (і останнім) учасником виборів стала Анна Філонова, яка задля цього очолила обласний осередок новоствореної Радикальної партії Олега Ляшка. Вона провела доволі дорогу кампанію – особиста підтримка Олега Ляшка, плакати, підкуп виборців (). У результаті вона отримала 10%, а перемога регіоналки Спірідонової над бютівцем Качуром склала лише кілька відсотків ( ). Ось тоді вперше і виникло питання – за які гроші вона провела таку масштабну кампанію та кому це було вигідно? Відповідь одна – владі!
На парламентських виборах того ж 2012 року вони вже вирішили виступити дуетом – Анна йшла по «відпрацьованому» 18 округу, а Микола пішов по калинівському округу. Чому обрали саме ці округи? Тому, що там були самі грошовиті кандидати. Анна цього разу виступила на «підтанцовці» у регіонала Григорія Калетніка. Схема роботи була вже відпрацьована – багато яскравої поліграфії та статей у газетах, які критикували опозицію та натікали на те, що кандидат від влади не такий вже і поганий. А паралельно всіляко паплюжили основних опонентів – спочатку Руслана Демчака, а після його ув’язнення (якому сприяла і родина Філонових) бютівця Костянтина Якименка. Тактика влади знову спрацювала – Калетнік з незначним відривом переміг у опозиціонера Якименка.
Згодом він уклав ще одну вигідну угоду з представниками влади – продав їм свій сайт «Свобода слова». Якщо хтось сумнівається у цьому, то це можна легко перевірити. Задайте в пошуку по сайту наприклад прізвище губернатора Олійника і порівняйте з тим скільки разів на сайті висвітлювалась діяльність Григорія Калетніка. Пропорція буде навіть не 1 до 20 ( ).
Сам же Микола у 2012 році пішов на «підтанцовці» у екс-бютівця-регіонала Олександра Шепелева. Це був один з найбагатших кандидатів на Вінниччині. Філонову зробили пропозицію від якої він не зміг відмовитись. І він активно включився у виборчу кампанію. Технологія була та сама, що і у дружини – піаритись самому та топити основних конкурентів «боса» (). Але сталось непередбачуване – Шепелеву стало не до виборів (проти нього відкрили карну справу) і він фактично знявся з виборів. Але Микола не розгубився – запропонував свої послуги іншому фаворити, якого перед цим паплюжив - Миколі Катеринчуку ( ). І той погодився, адже у Філонова вже була побудована під Шепелева мережа для підкупа виборців. У результаті досягнутих перемовин Філонов знявся з перегонів на користь Катеринчука. Його наближені кажуть, що для Філонова це була найбільш вдала угода за все життя.
Але вкладені у нього кошти він відпрацювати не зміг. Заради Катеринчука він кинув партію Ляшка, у шанси якого на політичне майбутнє ніколи ні вірив. Натомість покликав Катеринчука за кума. І сказав, що для нього «справа честі» ще раз зробити з кума депутата. Але не вийшло – Катеренчук у 2014 році пролетів повз ВРУ, а Філонов залишився без честі.
Революцію гідності Микола Філонов тихенько відсидів у засідці (головним його завданням було, щоб не згадали про регіоналівське минуле), але сповна скористався її результатами. Через старі зв’язки з колишніми регіоналими йому вдалось прилаштуватись помічником губернатора, що нібито займається інформаційною безпекою. Насправді він займається своїми звичними речами – пише анонімні пости в соцмережах («Громада Вінниччини», «Сергій Савченко», інші) та веде блоги на «Кореспонденті». Навколо себе (за губернаторські гроші) зібрав таких самих безпринципних писак. Головна їх мета – пересварити всіх з усіма та на фоні цього показати, який він красень, що всіх перехитрив. Разом з тим, він, як і на початку кар’єри, слідкує за тим чи правильно в області виконують вказівки з Києва. Ось лише віддають їх вже інші люди. І він відчув у собі таку силу, що почав від імені губернатора «ламати через коліно» депутатів та впроваджувати власні схеми відмивання бюджетних коштів. І все у нього поки що виходить. На від міну від його безпосереднього керівника - Анатолія Олійника. Схоже губернатор не був в курсі темного минулого Філонова і його справжньої ролі у своїй команді. Прозріння наступає досить болісне. Після пресловутого штурму облради 6 грудня він визнав, що вина за провокації в соцмережах належить саме Філонову. Але чи не запізно губернатор побачив, як підставляє його власний помічник?
Ось такий цікавий персонаж цей Микола Філонов. Якому так подобається приміряти роль «сірого кардинала». Але який насправді є лише кляузником та інтриганом-невдахою, що не вміє чесно жити і не може прижитись у жодній команді. Чекаємо на адекватні дії губернатора. Чи може і до Миколи докотиться «сміттєва люстрація»?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.