Створення ОУН

Думки сьогодення

Перш ніж розглянути питання створення ОУН треба, звісно, дуже добре розібратися у самій історії, проблематиці та потім вже самого створення ОУН.

     ОУН (Організація Українських Націоналістів) - український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.

    ОУН виникла внаслідок об'єднання Української військової організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок: групи української національної молоді, Легії українських Націоналістів, Союзу української націоналістичної Молоді.

    У 1940 році ОУН розділилася на дві частини: старші, більш помірковані члени підтримали Андрія Мельника (ОУН-мельниківці), тоді як молодші і радикальніші члени — Степана Бандеру (ОУН-бандерівці). Остання група отримала контроль над націоналістичним рухом на Західній Україні, в тому числі над військовим крилом ОУН — Української повстанської армії (УПА), яка була найбільшим українським збройним рухом опору.

В 2013 році ОУН (б) та ОУН (м) оприлюднили спільну заяву про бажання «консолідувати український націоналістичний рух і передусім відновити єдність ОУН», яку підписали голови організацій Стефан Романів і Богдан Червак.

    Я хочу сказати, що в наші дні, у сучасність, люди поділяються на групи щодо думки до історично створених ОУН та УПА. Є думки, що підтримують діяльність цих об`єднань та рухів, є ті, які не підтримують. Особисто я маю погляд на це все нейтральний, тому що на думку людей впливає багато факторів: недоскональне знання історичних джерел, погляди у сім`ї (більш сильні домінуючі особи можуть тиснути та впливати на інших, більш слабих), соціум, в якому «росте» та розвивається людина, рівень патріотизму людини тощо. Їх можна перераховувати й перераховувати…Я бачила багато суперечок на цю тему, тому можу сказати, що погляди можуть бути як незліченими, так і дуже різними. Мені навіть доводилося брати участь у такого роду дискусії. Сказати, що вона була запальна – значить нічого не сказати. Мої одногрупники з університету, на моє превелике здивування, мають різні гіпотези доведення своєї думки. Нас 26 чоловік та ніхто не зміг втриматися від коментарію. Коротше, ми зійшлися на думці, що такі теми більше не будуть підніматися серед нас, а якщо навіть на те пішло, то зводити ситуацію на «ні».

    Історичні джерела щодо вивчення історії та діяльності ОУН-УПА зазвичай дають різну інформацію. Це теж невід`ємний фактор у становленні національної думки у наші дні. Одні витоки інформації говорять про те, що націоналісти були героями народу, деякі, навпаки, - вороги! Є така інформація, що представники цих організацій розстрілювали невинних людей та підпалювали хатини українців. Не знаю до чого все це, але ще деякі джерела свідчать про помилкове спалювання помешкань людей, які в принципі нічого проти національних рухів і не мали.

    Я нікого не закликаю ні до яких дій або думок, просто моє особисте бачення на цю всю «велику дискусію» таке: моє уявлення більш схильне думати, що об`єднання ОУН-УПА дійсно були патріотичними, і в доброму сенсі цього слова. Я більше патріот, аніж не патріот. Можливо в моїх діях я не дуже намагаюся допомогти або зробити щось для країни, але душа завжди болить за всіх, хто пожертвував своїм життям та здоров`ям заради становлення української незалежності. Окремо, я захоплююся людьми, які витратили свій якийсь вільний час або гроші для допомоги країні. Адже, моє покоління переживає зараз повторення історичних подій, і я уявляю себе одною важливою особистістю, яка так чи інакше бере участь у цих самих подіях.

    Головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території.

    Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури.

    Економіка держави планувалася як поєднання приватної, націоналізованої та кооперативної форм власності. ОУН відкидала будь-який партійний чи класовий поділ та представляла себе як домінуючу силу українського суспільного життя як вдома, так і за кордоном.

    Звинувачуючи соціалістичний та ліберальний табори у поразці Української Народної Республіки 1917–1920, ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на «свої сили».

    Для ідеологічного обґрунтування своєї діяльності ОУН використовувала ідеологію націоналізму Дмитра Донцова, основні положення якої були викладені ним у його праці «Націоналізм».

    Один з джерел про Організацію Українських Націоналістів та я абсолютно згодна з цими даними. Сподіваюся, що ці люди дійсно думали та піклувалися про розвиток держави та її подальше існування.

    До недавнього часу мені були чужі слова «політика», «історія України», «українізація». Моє уявлення про життя було сконцентроване на саморозвитку, як типова учениця школи в центрі міста. Але ця вся казка закінчилася, коли я зіткнулася з подіями на Майдані. Моя школа стоїть у провулку між вулицею Богдана Хмельницького та Прорізною, і саме з її вікон я бачила дим від спалювання шин, та людей, які носили це все знаряддя з шиномонтажу біля нашого місця навчання. Мені було страшно. Особливо страшно тоді, коли батьки не пускали мене до школи. Я розуміла, що з моїм рідним, красивим, історичним центром міста твориться щось жахливе. На той час я хотіла лише одного: щоб все це закінчилося якомога швидше. Звісно я думала тільки про себе. Але коли події стихли, мої погляди змінилися, я почала думати про країну, що з нею буде через декілька років і як будуть жити в ній мої діти. Адже, виїжджати за кордон безглуздо.

До чого я все це вела. Наша країна протягом всієї ії історії завжди переживала не дуже легкі часи: злети та падіння, незалежність та гніт. Я знаю одне, ніхто ніколи не підірве нашу репутацію, як писав Іван Франко, «вічних революціонерів» та не зламає в українцях дух до боротьби проти агресивно налаштованих країн та тих, хто не поважно ставиться до нашої незалежності.