Копняк нездоровому азарту. Чи остаточний?

Вкотре про азарт

Прагнення українців стати повновласними господарями на рідній землі, вилонило притаманну періоду стагнації хвилю ентузіазму серед не наділених посадами й мільйонними статками. Події кількох останніх місяців засвідчили, що навіть попри розстріли, переслідування й цілеспрямоване ослаблення патріотичного руху церберами Януковича, український нарід всеодно виявився сильнішим.

Так і не розпочатий після задекларування челядниками окупаційної адміністрації на папері незалежності процес принципових і докорінних змін та категоричного заперечення практикованого в часи поневолення, з часом все одно поставив свої вимоги. Зрозуміло, що справа усунення чинників залежності від Московії є важкоздійсненною і довготривалою. Вона не повинна обмежуватись примітивною декларативністю й малоефективними поверховими змінами. Процес усунення вже зненавиджених мільйонами, проте донині практикованих відносин й запровадження якісно нових, базованих на Божих Заповідях й наших національних традиціях, вимагає принциповості від наділених вмінням відрізняти полову від пшениці. Штучне відтермінування процесу десовєтизації та дерусифікації України, загрожує згубою.

Прийнята 15.05.09. Кабінетом Міністрів постанова про заборону діяльності закладів де здійснювались азартно-ігрові дії, була наслідком неодноразових звернень до Верховної Ради, Апарату Президента, Кабінету Міністрів з боку громадськості, духовенства, медиків та діячів культури.

На жаль, формально узаконена вимога громадськості так і не була остаточно втіленою в життя. В багатьох містах і селах продовжували і продовжують понині здійснювати свою злочинну діяльність заклади котрі розбещували й водночас психологічно узалежнювали громадян України. Той факт, що покликані до захисту Конституції, законів та інших нормативних актів працівники МВС жодним чином не реагували на їхню діяльність, давало і дає підстави підозрювати їх в в відсутності патріотизму, байдужості або й матеріальній зацікавленності. Безкарна і безперешкодна діяльність закладів де здійснювались незаконні азартно-ігрові дії, викликала справедливе обурення в небайдужих до долі Батьківщини українців.

В березні 2012-го року, мене запросили до участі у викритті закладу де здійснювались азартно-ігрові дії. Навіть не кімната а середніх розмірів зала, була розташована неподалік київської станції метро Святошин. Побачене вразило. Перш за все, заклад охороняв озброєний вогнепальною зброєю, одягнутий в цивільне працівник МВС. Жодних дозвільних документів. Подію зафіксували журналісти, й на наше прохання викликали працівників райвідділу. Чекати останніх довелось понад сорок хвилин. Після прибуття, замість того аби скласти протокол, працівники МВС почали переписувати прізвища й контактні телефони активістів. Поведінка міліціонерів засвідчила, що закриття зали їх жодним чином не влаштовувало. На очах журналістів вони виймали з ігрових автоматів асигнації, і навіть не рахуючи, ховали їх в кишенях. Згодом, обговорюючи подію, учасники закриття дійшли згоди, що в подальшому, з метою припинення діяльності незаконних закладів, предмети котрими вони здійснюються, себто ігрові автомати, підлягають знищенню. Першим актом зі знищення ігрових автоматів, була акція в містечку Буча, що на Київщині. Наступного дня, аналогічно була знищена ще одна зала, також неподалік станції метро Святошин. За цим фактом, проти мене особисто, й проти кількох активістів було порушено кримінальну справу. 

Прагнення не лишатись осторонь процесів котрі відбуваються в Україні, зобов`язувало не спинятись. В період літа 2012-го року, осені, зими, наступного 2013-го, і навіть на початку 2014-го, в Києві і області було знищено близько сотні закладів де злодійкуваті власники зловживали слабістю залежних. Окрім гурту до якого я належав, і який з легкої руки журналістів нарекли “Святошинські Робінгуди”, справою викриття закладів де здійснювались азартно ігрові дії, займався очільник Радикальної Партії Олег Ляшко. Восени 2013-го постала громадська ініціатива “Білий Молот”, дещо раніше до справи долучились активісти Соціал-Національної Асамблеї, в грудні того ж року до справи протидії долучився “Правий Сектор”, а після перемоги Майдану, справою викриття зал і закладів де здійснювались азартно-ігрові дії, перейнялись і активісти громадського формування з питань охорони громадського порядку “Лівий Берег”. З травня 2014-го, знищенням кількох закладів заявили про себе й рух “Модний Вирок” та Всеукраїнське Громадське Об`єднання “Чесне Слово”. 

Небажання влади реагувати на вимоги патріотично налаштованих громадян, як на мене мала логічне пояснення. Адепти системи не бажали докорінних змін. Діяла злочинна система тіньових відкатів від незаконних, і ніде не зафіксованих прибутків. Проте, здоровий глузд підказував, що функціонування закладів де слабкі духом знаходять фальшиву розраду, є шкідливим і дестабілізуючим чинником. Лудомани (себто ігрозалежні) збагачують тіньовий бізнес, руйнують родини, безпосередньо посилюють криміногенну ситуацію, зрештою перетворюються в суспільних паразитів.

Звичайно, ворог не дивився крізь пальці на протидію небайдужих. Були спроби підкупів, брехливих обвинувачень, і навіть зради. Супроти Миколи Єременка який починав разом зі мною діяти в громадські ініціативі “Святошинські Робінгуди”, внаслідок згоди співпрацювати з силовими структурами закрили кримінальну справу за участь у закритті однієї з ігрових зал. Згодом, він вніс розкол в середовище, написав брехливі письмові свідчення до прокуратури та Управління МВС в м. Києві проти активістів “Білого Молоту”, а 10-го січня 2014-го року дав так само брехливі, проте обтяжуючі свідчення проти мене в судовому розслідувані. Аналогічно вчинив і самопроголошений очільник “Модного Вироку” Микола Дульський (довгий час приховував своє ім`я під різноманітними псевдами), котрий з меркантильних і себелюбських міркувань дав інтерв`ю блювотній газетці “Вести”. Згодом, він звинуватив активістів з “Лівого Берега” в незаконному зборі коштів з власників підпільних казино й інших ігрових закладів. На щастя, зрада й гін за славою не перешкодили ініціативі принципових й небайдужих.

Завдяки журналістським розслідуванням стало відомо, що власником лотареї “Патріот”, яку використовують в мережах азартно-ігрових закладів, є громадянин нашого формально федералізованого північно-східного сусіда Олег Бойко. Останньому належить й інвестиційний холдинг “Finstar”, до якого входить зареєстрована на Кіпрі кампанія “Cehriba Investments Limited”, котра в свою чергу є власником згаданої вище лотареї “Патріот” та її аналогу в Московії “Побєда”.

Таким чином, левова частка втрачених лудоманами (себто закоханими до безтями в нездорові і неприродні почуття, котрі виникають в часі азартно-ігрових дій) коштів, через кіпрські офшори потрапляють на банківські рахунки москвинського мільярдера. Згідно оприлюднених Олегом Бойко звітів, він щороку добровільно (інша справа чи дійсно добрвільно) офірує чималі суми в справу “зміцнення обороноздатності російської армії”. Виходить, лишені українськими деградантами в купюроприймальних щілинах “одноруких бандитів” асигнації, йшли на купівлю зброї яку використовує Московія в боротьбі проти України. Згідно оприлюднених звітів, в період двох з половиною останніх років, азартно-ігрові заклади ““КІНГ”, “ЄВРОЛОТ” та “ЛОТОСТАР” заробили” більше трьох мільярдів гривень, з яких лише 720 мільйонів були передані державі як податок. Цифри не на користь України та її мало не стагнуючої нині економіки.

Восьмого грудня, після чергової, зафіксованої журналістами атаки поблизу столичної станції метро “Житомирська” на заклад де здійснювались азартно-ігрові дії, очільник МВС Арсен Аваков вимушений був нарешті відреагувати. Згідно його поки-що усної вказівки, правоохоронці припиняють виконувати роль арбітра й охоронця більш ніж сумнівних кримінальних схем, до яких з використанням придбаних за хабар “висновків”, “експертиз” та “рішень судів” вдавались власники закладів де здійснювались грабунки безвольних легковірів. Впродовж десяти діб, органи МВС повинні припинити діяльність геть всих закладів де здійснюються ігри. Менше одного календарного місяця надається для припинення діяльності аналогічних закладів в решті регіонів України.

Сподіваюсь, що нехай і усний наказ, зрештою стане керунком до дій для безініціативних і корумпованих “правоохоронців. Зло підлягає знищенню.

Олесь Вахній