Куди веде країну Нова влада?

Незважаючи на суттєву зміну складу Парламенту України та Кабінету Міністрів, все частіше постає питання: а що насправді змінилося в українскій владі після Майдану?

Насьогодні політики часів Януковича - Ірина Акімова, Андрій Портнов та Валерій Хорошковський - і досі входять до складу Ради Національного банку України, а Сергій Ківалов є представником України в Венеціанській комісії. 

Більш того, він пролобіював швидке прийняття Венеціанскою комісією проміжного рішення щодо українського закону о люстрації або “Про очищення влади”. Зокрема, Венеціанська комісія зробила висновок, що в перелік осіб, що підлягають люстрації, неправомірно включені судді, що він є “неєвропейським” і взагалі “юридично його текст не дуже хороший”.

З останнім, правда, я погоджуюсь повністю. Закони о люстрації визнані в усьому світі  невдалим прикладом “проб та помилок” на пострадянському просторі, коли треба було якось швидко робиратися з комуністичним впливом на країни Східної Європи. Ці закони вважаються неефективними та такими, що суперечать загальним нормам права.  Адже очищати владу мають не якісь комісії на кшталт НКВС, а правоохоронні органи та суди. Навіть якщо їх самі треба чистити. Таким чином закладаєтсья повага до закону та відновлюється довіра населення до важливих інститутів державної влади. Влада ж в Україні начебто нова і некорумпована? То ж в чому проблема наповнити ці органи порядними людьми? А якщо методи управління нової влади не дуже змінилися, то й ніякі комісії не запрацюють. 

Проте на українцях чомусь старанно продовжують ставити експерименти та опрацьовувати методи, які себе вже пагано зарекомендували в світі, називаючи їх “реформами”. То пропонують провести масштабну приватизацію, тим самим позбавив державу останнього майна, та роблячи її повністю залежною від олігархів та їх бажання (чи небажання) сплачувати податки; то пропонують зробити всю медицину платною, не зважаючи на абсолютно інші світові стандарти; то команда молоді з Єгором Соболєвим видає вже два подібних закона о люстрації, жоден з яких не відповідає ні світовим, ні юридичним стандартам. 

Адже що таке люстрація? Некримінальна відповідальність за корупцію, яка по суті є кримінальним злочином? Що це за гібрід? І як бути з Конституцією, яка каже, що двічі за один і той же злочин відповідати не можна? То ми тих, хто обкрадав країну в часи попереднього режиму, просто перестанемо приймати на державну службу? І все? 

При цьому в неефективності своїх законів Єгор Соболєв мав би переконатися вже давно: то він жаліється, що за його законом “Про відновлення довіри до суддівської влади”, судді, тим не менш, намагалися призначити на посади тих самих голів судів і громадські активисти мали силоміць втручатися в їх засідання. То він скаржиться на те, що змушений “прогуляти” засідання Верховної Ради, адже йому потрібно терміново литіти до Венеціанської комісії, яка негативно оцінила його закон. І все це за бюджетний рахунок, до-речі. 

То яка цінність закону, який явно не працює і виконувати який потрібно буквально в “ручному режимі” (іноді шляхом побиття літніх суддів Верховного Суду), що викликає ставлення до України в світі як до дикуватої країни. Треба знати менталітет Європи, до якої ми хочемо увійти: до судів там довіра вибудовулася сторіччями. І будь яка неповага до суду є злочином. Можно звичайно сказати, що в нас судді інші. Так, інші, але це не означає, що ми не маємо будувати нові суди з новими суддями та формувати довіру до судової влади. Причому явно не кулаками. Достатньо очищення судів через кримінальний кодекс. Як в усьому світі.  

А в нас спочатку за невеликі кошти донорів команда громадських активістів пише неправові закони, бо вони самі не є фахівцями, а потім за державний рахунок ця команда починає ці закони відстоювати, летаючи по всьому світу. Та намагаючись переконати юристів, що “неюристи” можуть написати гарні закони, які фахівці просто “не розуміють”, оскільки “не розуміють українських реалій”. Цікава позиція. Тоді і докторам медична освіта не потрібна. 

Отже як насправді змінилася влада? Якщо представники старої влади і досить дуже “присутні” в країні? І хто керує державою? Якщо Портнов і Арбузов звільняють свої активи за допомогою українських посадовців; якщо ми досі не звернулися до російських та європейських судів з метою арешту майна Януковича, в той же Росії, де він видкрито купив багатомільйонний будинок. І якщо взагалі ніхто з “Сім”ї” та наближених осіб не оголошений в розшук Інтерполом.

В нас з”явилися іноземні міністри? А навіщо тоді наші політики йшли у владу, якщо в них не було планів реформ та осіб, що забезпечили б їх виконання? Вони що, йшли до влади заради влади? Тоді це корупція. 

І позиція, що коли ми призначимо іноземців міністрами, нам відразу почнуть давати гроші, вибачте, несерьйозна. Адже фінансування виділяють під конкретні економічні програми, а не тому, що Президент в порушення Конституції призначив на високі державні посади осіб, яких з нашою державою нічого не зв”язує. І вони ставляться до України як до цікавого експерименту. А якщо щось не вдасться – повернуться до країн свого постійного проживання. Хоча тому, що в уряди в усьому світі призначаються громадяни тих країн, а не іноземці, є дуже багато сенсу. Іноземці, якщо треба, могли б бути і консультантами.  І, до речі, як це співвідноситься з законом о люстрації, який забороняє наявність двох громадянств у високопосадовців? Чи це новий метод перекладання вини на когось іншого. Бажано іноземного, за невдалі реформи та непопулярні урядові заходи?

То що ж змінилося в українській владі за останні часи? Крім рівня професіоналізму, який, здавалося, в часи Януковича вже досяг найнижчої межі? Крім того, що влада приймає популістські закони, які сама ж не збирається виконувати? Крім того, що ця влада все більше нагадує басню Крилова по либідя, рака і щуку? Коли частина Уряду намагається втримати економіку від остаточного падіння, не маючи при цьому бажання та вміння проводити серйозні реформи, та не бажаючи брати на себе за них відповідальність, а інша, як кажуть, – продовжує плідно співпрацювати з представниками  старої влади? Коли незрозуміло хто керує державою та пише для неї закони? 

Но ми ж оптимісти, в нас  завжди є куди йти.. або катитися…