Молдавський ляпас Євросоюзу

Парламентські вибори в Молдові, що відбулися 30 листопада, завершуються створенням проєвропейської коаліції та збереженням стратегічного курсу на інтеграцію із Заходом.

Принаймні, такий поверхневий висновок можна зробити, виходячи того, яку конфігурацію матиме майбутній парламент з коаліцією Ліберально-демократичної (20%), Демократичної (15%) та Ліберальної (9%) партій.

Проте мрія про моногамну проєвропейську Молдову (на кшталт проєвропейської України) розбивається о результати фактичного переможця передвиборчих перегонів – Партії соціалістів, яка отримала найбільший (21%) результат серед всіх партій. Очолювані екс-комуністом, молодим та амбіційним Ігорем Додоном, соціалісти – на відміну від комуністів, які сенсаційно фінішували лише третіми (17%) – неприховано агітували за Митний Союз, денонсацію договору про Асоціацію з Європейським Союзом, використовували фото Володимира Путіна на своїх бігбордах. Якщо додати сюди голоси комуністів, які поки що умовно підтримують «багатовекторність», їхніх клонів - комуністів-реформаторів (4%), блоку «Вибір Молдови - Митний союз» (3%) та нахабно зняту владою партію «Родина» (вона взагалі проходила електоральний поріг згідно соціологічних опитувань) отримаємо абсолютну більшість громадян, які підтримали ідею незалежної молдавської державності в союзі з Росією.

Та навіть стратегічно «поразка» проросійських партій нічого не означає. В молдавському парламенті, вперше за 23 роки з’явиться відверто проєвразійська, промолдавська, антиєвропейська партія. Соціалісти – я на це сподіваюся – стануть чітко ідеологічно орієнтованою політичною силою, ще й з першою за кількістю членів фракцією. Вона буде спалювати прапори Євросоюзу під час своїх мітингів на вулиці та затикати рота, гупати ногами, влаштовувати бійки з тими, хто буде заїкатися за «державну» румунську мову, НАТО або без альтернативність пробрюссельского курсу – в стінах парламенту. Комуністи,  в той же час, якщо не хочуть остаточно втратити решту електорату, також повинні змінити риторику на більш просхідну.

Окрім того, парламент навряд чи проіснує більш ніж півтора роки: весною 2016 року спливають повноваження діючого президента Ніколае Тімофті. Голосів для переобрання голови держави ліберальній коаліції бракує (для цього потрібні 61 голос, зараз у «європейців» - 57). Якщо після закінчення повноважень Тімофті парламент двічі не зможе обрати президента, законодавчий орган розпускається, починаються нові виборі. Перемога соціалістів та їхніх союзників в такому випадку виглядає очевидною.

Боротьба за Молдову тільки починається. І найбільшого ляпасу окупаційній, неоімперській політиці Євросоюзу зробив перш за все молдавський виборець. І це не може не радувати, враховуючи, що ще 4-5 років тому європейський курс підтримували ¾ молдаван.

Артем Бузила
   Источник: http://korrespondent.net/url.hnd?url=http://naspravdi.com.ua