Що Україні винні США та Великобританія
14 жовтня 2014, 11:36
Вже кілька місяців Україна знаходиться в неоголошеному воєнному стані, який за законом мало б бути встановлено принаймні в Східних регіонах.
Вже кілька місяців Україна знаходиться в неоголошеному воєнному стані, який за законом мало б бути встановлено принаймні в Східних регіонах. Введення воєнного стану могло б стати офіційним приводом для залученя миротворчого контингенту ООН для охорони територій та встановленя порядку в цій частині України. Однак влада в цьому не зацікавлена. РНБО публікує якісь табличкі, де наводить жахи воєнного стану та переваги Антитерористичної операції. І ніби-то фінансування з-за кордону буде припинено, і воєнну допомогу нам не нададуть, і майно підприємств буде конфісковуватись і пресу обмежать в її правах. Однак звідки беруться такі обмеження? Закон України "Про правовий режим воєнного стану" не встановлює обмежень ні щодо фінансування та міжнароної допомоги, ні щодо засобів масової інформації. Більш того, всі інші обмеження (конфіскація майна, введення комендантського часу, мобілізація) не є обов’язковими. Вони МОЖУТЬ бути введеними, а можуть і ні. За Законом під час оголошення воєного стану Президент має встановити чіткий и вічерпний перелік обмежень, які він вирішив застосувати на період воєнного стану.
Але є одна умова, яка на відміну від попередніх, є обов’язковою: заборона розпуску Верховної Ради та виборів до неї. І тут ми приходимо до справжньої причини неоголошення воєнного стану на Східних територіях України: бажання змінити політичний розклад сил у Раді та провести кандидатів, наближених до нової влади. А те, що при цьому гинуть без військової допомоги громадяни України, що витрачаються шалені гроші на виборчу кампанію – кого це по – справжньому бентежить?
Кому вигідна така ситуація? Крім нової української влади - майже усім гравцям на світовій арені.
Так, це вигідно Росії, оскільки не має воєнного стану – не має офіційного статусу військового вторгнення в Україну. А те, що на її території розгортаються повномасштабні дії російської професійної армії – то це не доведено, бо воєнний стан не оголошено. Отже – право опиратися серйозним (а не іграшковим) санкціям та зберігати обличчя.
Однак зацікавленою є не тільки Росія. Те, що ні Великобританія, ні США крім гучних заяв та беззубих санкцій не роблять фактично нічого: не спішать приймати Україну в НАТО, Євросоюз, та й просто надати військову допомогу – свідчить про одне: вони не хотять і не готові ввязуватися в повноцінну війну з Росією. Занадто впливовою політично і економічно вона стала останнім часом. Крім того, треба знати Європейьскій менталітет: краще "заплющити очі" на щось очевидне, по-джентельменські "повірити" словам Росії про непосягання на територіальну цілісність України, та поставити "плюс" своїм мирним зусиллям.
Тим більше, що Україна – не Ірак. Нафти в неї не має, отже економічно вона нікого не цікавить. А політичні інтереси стількі не варті, щоб розпочати довготривалий конфлікт з Росією.
І щоб цезрозуміти, треба просто опинитися в Європі і послухати простих людей. А останнім часом вони саме так і кажуть: "Ой, а в вас же все нормально вже? Так? Ми перестали про вас чути в засобах масової інформації. В вас же все припинилося, правда?". Ну да, наскільки перехід конфлікту в латентну "ракову" форму може вважатися його припиненням.
Але знаючи менталітет Європейців, слід було б звернути увагу і на наступне. Якщо країна чого сь потребує, вона має вимагати виконання зобов’язань до неї, при чому публічно. "Самі прийдуть і все дадуть" – це з Російської класики. В Європі не так. Навіть в суді. А вимагати нам є що.
Наприклад відповідно до Резолюції ООН № 1674 загроза життю мирного населення, зокрема жінок та дітей, а також можливість переростання внутрішнього конфлікту у міжнародний, із долученням до нього інших країн, є беззаперечними умовами для проведеня миротворчих операцій. А Україна – найстаріший член цієї організації.
Проте це не все. Є ще Будапештський меморандум, за яким США та Великобританія (і Росія також) виступили ГАРАНТАМИ територіальної цілісності України за її відмову від ядерної зброї і пообіцяли свою підтримку у випадку вторгнення на її території іноземних загарбників.
То ж що ми мали б робити? Ми маємо ВИМАГАТИ виконання країнами світу їх ЗОБОВ’ЯЗАНЬ по відношенню до України. Так, щоб в них не було підстав та можливостей ухилитися від їх виконання та "заплющіті очі" на дії Росії. Бо крім нас самих, намі ніхто нами опікуватися не буде. І якщо нам хто сь щось винен – треба йти і вімагати оплати цього боргу. Так працють механізми в усьому розвиненому світі. Бо невиконання міжнародних домовленостей – це серйозно. Проте про це слід публічно заявляти.
Однак, нажаль, це не в інтересах нашої новообраної влади, бо тоді не провести виборів. Нажаль.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.