«Опозиційний блок»: кінець чи початок?

Неймовірно, але факт. Після важкого удару, хвилі суспільного осудження представники південного сходу (Партія регіонів) не розбіглися, як це ми неодноразово спостерігали на націонал-патріотичному фланзі вітчизняного політикуму, а навпаки згуртувалися.

Прискіпливо глянувши на перші списки десяти-тридцяти кандидатів у народні депутати України від політичних партій, які заявили про участь в нинішніх парламентських виборах, дані соціологічних досліджень з сумом усвідомлюєш, що імовірніше за все, новий склад вищого представницького органу буде ще менш ефективним , ніж нині діючий.

Переживаючи небачене за двадцять три роки незалежності патріотичне піднесення, яке більшою мірою викликане консолідацією для протидії зовнішньому ворогу – Росії, яка анексувала Крим, у прямому та переносному сенсі підпалила та зруйнувала Донбас, українське суспільство знову «повелося» на старі виборчі технології. Найбільше застосовують їх політичні сили, які на хвилі Революції гідності прийшли/повернулися до влади.

Перша. Знехтувавши вимогою Майдану – запровадити відкриті списки - нова влада лише змінивши обгортку - дисидентів і представників шоу-бізнесу на командирів добровольчих батальйонів, волонтерів, громадських активістів і відомих журналістів, зі старим наповненням планує отримати значну кількість під куполом Верховної Ради. Навіщо вигадувати щось нове, якщо і так проходить?

Друга. Будь-які незручні питання щодо: затягування розслідування розстрілу на Майдані, пошуку свідків «самовбивства» Сашка Білого, відсутності координації дій міністерств оборони та внутрішніх справ в зоні антитерористичної операції, зрад генералітету, неспроможності забезпечити військових та бійців добровольчих батальйонів  зброєю, обмундируванням, палатками, спальниками, засобами гігієни і продовольством, відсутністю реформ і реальної боротьби з корупцією тощо, влада «списує» на війну та прояви ворожої пропаганди.

Третя. Усі , хто не згоден з генеральною лінією «помічених на Майдані» - сепаратист, регіонал чи агент Кремля. В суспільстві формується думка про те, що член Партії регіонів (чи нинішній, чи колишній (Партія розвитку України)) апріорі не може виступати за єдину і незалежну Україну. Все, що вони пропонують  - зло для держави, на угоду Москві. На наших очах в суспільстві розпочато «полюванню на відьом» з одночасним формуванням думки за російськими лекалами: «Регіонали – націонал-зрадники», а тому не мають права потрапити до майбутнього складу парламенту.

Чи реально завадити регіоналам потрапити в парламент? Так, адже на Донбасі, де проживає переважна частина їх електорату, триває війна.

Тому, нещодавні рішення політрад Партії регіонів та Партії розвитку України самостійно не брати участь у позачергових виборах до Верховної Ради України, 26 жовтня - не боязнь не набрати 5%. Вони зрозумілі і аргументовані. Зокрема, загальну причину озвучив секретар президії ПР Борис Колесніков, він зазначив: «ПР не має морального права брати участь у виборах, коли майже 7 млн. ​​виборців (на південному сході) не можуть проголосувати». Незважаючи на полеміку щодо чисельності виборців на Донбасі (три чи сім мільйонів, як на мене, саме це не важливо), аналіз списків націонал-патріотичних сил, підтверджує тезу, що лише представники ПР та ПРУ, які підуть як безпартійні на вибори по списку «Опозиційного блоку» та мажоритарних округах, реально представляють виборців даного регіону України.

Ще один факт, який свідчить не на користь політтехнологів, які намагаються прищепити українцям  тотожність визначень «регіонал» і «сепаратист» - відсутність  у  списку «Опозиційного блоку» персон, які скомпрометували себе співпрацею з ДНР, ЛНР чи окупантами, не має жодного натяку на підтримку героїв анти-Майдану  (відомого «Топаза» і т.п.).

Більш того, список політичної сили «Опозиційний блок» на тлі  списків «Блоку Петра Порошенка», «Народного фронту», «Батьківщини», не говорячи про «Свободу» та «Самопоміч», на чолі з грамотним, професійним, а головне адекватним політиком Юрієм Бойком  виглядає досить потужно (особливо це стосується спеціалістів економічного блоку). А відмова від застосування «нафталінових» технологій – залучення до списку співаків, комбатів (гадаю, ніхто не має сумніву, що одного-двох командирів не задоволених рівнем проведення АТО, при бажанні, залучити в список могли б) та громадських діячів, свідчить про готовність персонально сплачувати по старих рахунках та брати на себе відповідальність в майбутньому. Погодьтесь, в чому - в чому, а в боягузтві представників «Опозиційного блоку», не звинуватиш.

Тому, вважаю, заяви опонентів про політичний кінець політичної сили південного сходу  - перебільшенням.

Курчат рахуватимемо восени. Доживемо до 26 жовтня, побачимо результати.