Поперед бацьки в пекло: український досвід

ЄС та МС за крок до «інтеграції інтеграцій», про яку говорив президент Білорусі Олександр Лукашенко ще в 2011 році. А Україна? А Україна знову, здається, буде об’єктом, а не суб’єктом цих переговорів.

Намічена на 16 вересня п.р. ратифікація Україною Угоди про асоціацію з ЄС в один день з Європейським парламентом та домовленості між сторонами про відкладення виконання четвертого її розділу -  Угоди про зону вільної торгівлі - на тлі тисяч загиблих та скалічених громадян за останні півроку (на Майдані, в Одесі, в ході антитерористичної операції), втрати Україною контролю над Кримом та сотнях зруйнованих  населених пунктів на Донбасі викликають хвилю взаємовиключних емоцій.

У запалі революційної доцільності та національного піднесення, які наразі переважають у значної частини населення України, питання які пропоную обговорити навряд чи знайдуть розуміння у переважної більшості патріотично налаштованих громадян.  

Проте, мине не так багато часу, гадаю, опалювального сезону буде достатньо, і більшість з читачів остудившись у холодних і темних домівках (з рекордними платіжками за газ, світло та тепло), повернувшись з АТО, втративши місце роботи і купівельну спроможність,  матиме змогу ще раз проаналізувати ці питання,  з «холодною» головою.

Питань багато, але основні, як не дивно, так чи інакше, стосуються Угоди про асоціацію, зони вільної торгівлі з ЄС, Росії та біглого президента Віктора Януковича.

Розпочнемо з найсвіжішого - заяви Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, який назвав згоду Євросоюзу продовжити односторонні преференції для України до 31 грудня наступного року унікальним режимом  для нашої держави у торгівлі з Євросоюзом. Важко не погодитися з головним дипломатом країни. Те, що четвертий розділ Угоди про асоціацію може призвести до втрати Україною важкої, вугільної та хімічної промисловості, машинобудування тощо – загальновідомий факт. В тому ж ряду і вітчизняні сільгоспвиробники, не маючи такого рівня дотацій, як  їх колеги з ЄС, вони просто невзмозі будуть  скласти їм належної конкуренції. 

Отже, якщо це перемога, тоді як сприймати слова члена парламентської фракції Партії регіонів Ганни Герман, яка заявила, що відкладена на рік Угода про Асоціацію між Україною і ЄС, фактично перекреслює ідею майдану, який протестував проти паузи в євроінтеграції?

«Таким чином треба визнати - вчорашня влада, яка оголосила паузу в євроінтеграції, виходила з тих самих реалій, якими керується і нинішня влада, погоджуючись на паузу номер два. Звідси запитання до нинішньої влади - навіщо було виводити людей на протести, що призвели до величезних жертв, якщо сьогодні в справі євроінтеграції прийшли до того ж самого рішення?», - зазначила політик.

Аристотель у творі «Нікомахова етика», полемізуючи з Платоном  написав: «Нехай мені дорогі друзі та істина, однак обов’язок наказує віддати перевагу істині».  Не претендую на лаври Аристотеля, тай персона екс-президента Януковича (на якого парламентська фракція Партії регіонів поклала відповідальність за людські жертви в ході зіткнень в Україні)  – не Платон, проте він пояснюючи чому не підписав Угоду про асоціацію, сказав: «У нас фактично не було іншого виходу, ніж запропонувати нашим партнерам з ЄС взяти паузу, провести тристоронні переговори у форматі ЄС, Україна і Росія».

Що ми бачимо? Представники опозиційних до Януковича політичних сил, прийшовши до влади з євроінтеграційною риторикою, від А до Я реалізували план Віктора Януковича (тристоронні переговори у форматі Євросоюз, Україна і Росія, і як наслідок -призупинення запровадження ЗВТ з ЄС, яка дасть змогу процес лібералізації тарифів з боку України та ЄС).

Залишимо за дужками питання чи було доцільно зміщення клептократичного режиму Януковича за допомогою Майдану? З огляду на сьогодні, однозначно не відповісти.  Поясню. Чотири-п’ять місяців тому, здавалося, доцільно. Систему необхідно було ламати. Проте, чому цьому процесу не було надано законодавчого підґрунтя – не об’явлено  імпічмент Януковичу? Не зрозуміло. Пояснення, не було часу, потрібно було проводити реформи, не підходить. Жодної системної реформи за пів року (!), не проведено, винних за розстріл «Небесної сотні» не покарано і багато, дуже багато іншого.

Під час військових дій дійсно важко проводити реформи, але коли на керівних місцях залишаються корупціонери, хабарники, люди без освіти з купленими липовими дипломами задаєшся питанням, а що заважає Міністру внутрішніх справ Арсену Авакову чи Генеральному прокурору Віталію Яремі «на марші» проводити кадрові зміни у своїх відомствах? «Не хочуть іти в міліцію!», - заявляє радник Авакова Антон Геращенко на одному із політичних шоу. Звісно не хочуть, МВД не реформується - це все теж болото часів Януковича. І для цього не потрібно кошти, їх можна заощадити звільнивши без права на грошове забезпечення корупціонерів та зрадників в пагонах.

Проте, це не всі незручні питання, якими будуть перейматися холодними і темними зимовими вечорами українці. Ось одне з них. Чи варто було бігти попереду паровозу, втратити, на невизначений термін, а можливо і назавжди, Крим, отримати зруйнований Донбас,  я вже не говорю про тисячі загиблих і скалічених, якщо Європейський Союз і Росія домовляться про зону вільної торгівлі між ЄС і Митним Союзом? А про те, що такі переговори плануються, заявив єврокомісар з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле  в ході 11-ї Щорічної зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES) у Києві.