Гройсман: Дайте мені таблетки від жадібності, та чим більше, більше, більше..

Не знаю скільки Гройсман може тягти до своєї кишені, чи є у неї дно, чи ввірветься вона нарешті і чи ввірветься терпець вінничан. Всі ці серії, з різними сюжетними лініями, але за одним сценарієм мені

Не знаю скільки Гройсман може тягти до своєї кишені, чи є у неї дно, чи ввірветься вона нарешті і чи ввірветься терпець вінничан. Всі ці серії, з різними сюжетними лініями, але за одним сценарієм мені вже сидять десь біля печінки. Гребти не по-дитячому, великими порціями – талант. Проте, можна постійно дурити декого, можна певний час дурити усіх, але не можна постійно дурити усіх – це колись один розумний американець сказав, до речі президент, до речі міру знав.

Зараз хочу вслух порозмірковувати над однією серією, але міські чиновники все так заплутали, що пересічній людині важко зрозуміти: чи то вона про незаконне будівництво біля 18 школи чи то про стадіон.  Зараз поясню.

ПРОЛОГ (кульмінація і розв’язка ще хто-зна коли  буде )

 Ми збудуємо новий сучасний стадіон, на якому зможуть займатися діти, тренуватися дорослі, бабулі вигулюватимуть внуків, супер-пупер зона для мікрорайону, що поряд з школою №18 буде зручною на всіх. І для цього, навіть не використаємо жодної копійки з місцевого бюджету. Все виросте з позабюджетних грошей, які зможемо дістати від доброго інвестора. Десь приблизно так, приблизно рік тому  передавали вінницькі ЗМІ слова Володимира Борисовича Гройсмана. У той час в повітрі почала літати тема про забудову стадіону 18 школи. Поки що ситуація ніби ясна. Після декількох тяганин у різних судових інстанціях будівництво багатоповерхівки заборонили, стадіон звели і днями його помпезно відкрили. Чи багато подій знає Вінниця на які приїздили перші особи держави,  відірвавшись від своїх справ та ще й в умовах війни?  Відкриття стадіону заслужило на увагу самого пана віце-прем’єра Гройсмана. Говорив він як завжди лаконічно, чітко, багатообіцяюче, проте деякі питання вирішив не озвучувати.  Пам'ять колишнього мера стерла протести місцевих жителів, які не хотіли тут бачити бетонні стіни багатоквартирного будинку; стерла 500 підписів «проти» розбазарювання рекреаційної землі; стерла побиття бабусь та жінок, які не злякалися відкрити рота і відстоювали свою думку і смерть жінки-інваліда, що потрапила під колеса вантажівки поряд з будмайданчиком теж стерла. Забув сказати пан Гройсман під час «урочистого відкриття», що багато міських начальників мали задаром отримати квартири у новобудові (житло елітне, оскільки під вікнами новий стадіон, а де гарантії, що згодом він не став би приватним), зокрема, заступник мера Вінниці Слишинський розраховував аж на дві квартирки. За збігом обставин саме він курує юридичні питання будівництва. Також за «гарне» інформаційне супроводження заброньовано квартиру і для редактора інтернет-видання Моя Вінниця Олександра Вірника.

Гройсман на відкритті велично оголосив, що на міні-стадіон витратили більше 7-ми мільйонів гривень. А міні – тому, що у нормальний футбол там не пограєш, територія не дозволяє. І дійсно, більшу частину квадратних метрів викроїли під забудову. Якби її не зводили на території стадіону, то діти могли б бігати не на маленькій футбольній копії, а на площі майже 0,7 гектара. Далі будьте уважні. Насправді реконструкцією стадіону 18ї школи лише прикривали нелегальне зведення багатоповерхівки. Людям сказали, що для їхніх дітей відновлять стадіон. Але грошей на це в бюджеті не має, тому їх люб’язно дасть інвестор. Проте тоді Гройсман всіляко замовчував, що взамін «інвестор» збудує на  частині  рекреаційної землі багатоквартирний будинок, квадратні метри в якому отримають чиновники міської ради, а решту продадуть.

ЕПІЛОГ до епічної історії і жирна лінія висновку. Будівельний бізнес і просто бізнес у Вінниці тримають одні руки.  І «Набережний квартал» його, і в ту ж хату йдуть непомірні хабарі від бізнесменів, що хоч якось хочуть триматися на плаву. Володя Гройсман практично монополіст, який втратив відчуття реальності і ЗАБУВ, що таке закони і порядок.  Разом із прибічниками, що досі сидять у міській раді накинув зашморг на шиї підприємців і не хоче щоб поряд із ним ще хтось міг розвивати свою незалежну справу і отримувати з неї прибуток. А чому не хоче – бо незалежність це свобода. А голову вільної людини важко прихилити та практично неможливо змусити жити за  прописаним сценарієм. Хоча стадіон відкрили, та історія, думаю, ще далека до фінішу. Чує серце, що просто готують юридичні обґрунтування і роздають подяки кому потрібно. А поки що Барісич засвітив фейсом біля 18-ї школи, знову зробив видимість, що все гуд і спокійно, приспав уважність активістів. Але хочу вірити, що таке снодійне не на всіх подіяло. «Вставай мила моя, вставай», - Вакарчук співав у Львові на День Незалежності. Вінниця – ти теж не спи, думай і дій!!!