Як Україні зіскочити з російської газової голки

За 20 років ми так звикли до того, що регулярно і безперебійно отримуємо від “великого брата” чергові дози газового наркотику, що зовсім втратили волю до боротьби з цією залежністю. І це у той час, коли Україна має величезний недооцінений потенціал та найкращі можливості для запровадження технологій альтернативної енергетики.

Нещодавно я отримав електронний лист від російського колеги, з яким нас поєднують кілька спільних проектів у вітроенергетиці. На відміну від звичного обміну інформацією, там була коротка, але емоційна репліка: «Досить вам перейматися через російський газ. Україна отримала шанс стати справді незалежною державою. Використайте його».

У зв’язку з останніми подіями, термін «енергетична незалежність» став надзвичайно популярним в Україні. Про це багато говорять, але, здається, мало хто вірить, що в України є можливості врешті зіскочити з російської газової голки. За 20 років ми так звикли до того, що регулярно і безперебійно отримуємо від “великого брата” чергові дози газового наркотику, що зовсім втратили волю до боротьби з цією залежністю. І це у той час, коли Україна має величезний недооцінений потенціал та найкращі можливості для запровадження технологій альтернативної енергетики.

У спадок з радянських часів Україна отримала систему, яка передбачає велику кількість імпортних енергоресурсів. Так склалося історично. Замисліться, 70 % імпорту – це енергоносії. У структурі споживання первинної енергії в Україні найбільший обсяг припадає на природний газ – 41 % (понад 70 % якого імпортується), тоді як середньосвітова питома вага споживання газу становить 21 % По суті, саме енергоресурси висмоктують усю валюту із внутрішнього ринку нашої держави. Але сьогодні ситуація змінилася і нам треба думати, як відмовлятися від зовнішніх енергоносіїв, які розбалансовують як платіжний баланс держави, так і українську економіку загалом.

Виникає питання: що треба зробити, щоб забезпечити потреби в енергоресурсах за рахунок внутрішнього виробництва?

По-перше: зменшити споживання.

Те, що країна і намагається зараз зробити. Попри критику тих, хто любить відчиняти вікна взимку, зробити це зовсім не складно. Базові утеплення будинків, квартир та під’їздів, заміна вікон – прості, але ефективні кроки. Так само, як ми взимку одягаємо куртки, щоб не змерзнути, ми маємо перевдягнути у теплий одяг і наші оселі.

По-друге: збільшити ефективність використання енергоносіїв.

Якщо ми говоримо про житлове господарство, то до 50%, а інколи і 70% (!) тепла втрачається у мережах. Повністю замінити мережі досить дорого, але цілком можливо зробити індивідуальний підхід для кожного мікрорайону, кількох будинків чи окремої лікарні або школи. Це дасть змогу відмовитися від обігрівання природи та дозволить запустити українське виробництво систем обігріву, зокрема, котлів у виробництві яких немає непосильних технологій.

Щодо промислових об’єктів тут дещо складніше, але проблему також можна вирішити. Найпростіший спосіб – диверсифікувати постачання енергоносіїв, тобто знайти інші джерела постачання газу. І тут у нас також є багато варіантів. Наприклад, сусідня Польща, Франція, Італія - усі  пішли шляхом будівництва терміналів прийому зрідженого газу, що в перспективі може дозволити їм повністю відмовитися від імпорту дорогого російського газу. Сьогодні Україна намагається запровадити систему реверсного постачання газу з Європи. Мінус такого підходу в тому, що замість пошуку внутрішніх ресурсів, ми шукаємо зовнішні. Зрештою, та сама валюта, нехай і в менших обсягах, буде виводитися з України. Це може бути лише тимчасовим рішенням.

Тож чим замінити російський газ? Тема збільшення обсягів видобування газу в Україні досить популярна, однак має безліч підводних каменів, починаючи з негативних наслідків для навколишнього середовища і закінчуючи важкодоступністю цих ресурсів, а отже і їхньою високою вартістю. Найпрогресивніші європейські країни сьогодні пішли іншим шляхом і зробили ставку на продукти, які є супутніми: гідро-, вітрову, сонячну енергію, енергію біомаси.

У Європі кожне село, маючи маленьку, але стрімку річку, ставить міні-гідроелектростанцію, яка забезпечує його потреби в енергії. Наприклад, у Швейцарії, де здебільшого гірська місцевість і немає можливості будувати великі центральні магістралі, гідроенергетика дуже популярна. Візьмемо вітер. Італія, маючи великий вітропотенціал, на рівнинних місцевостях біля моря розміщує маленькі об’єкти потужністю від 15 МВт, які повністю забезпечують потреби конкретного регіону. 

В Україні альтернативна енергетика асоціюється в першу чергу з корупційними схемами попередніх можновладців та олігархів, але ж в нас величезний потенціал у вітроенергетиці – експерти вказують на 24-30 ГВт потужності. Для порівняння – один енергоблок атомної електростанції – це приблизно 1 ГВт. Тобто у нас є можливості для підключення найбільших в Європі наземних об’єктів, починаючи від 200 до 800 МВт. До того ж наша величезна перевага у тому, що Україна має мережі для експорту такої енергії, які збудовані в радянські часи для транспортування атомної електроенергії. Звичайно, їх потрібно пристосувати, і багато умільців цим вже займається.

Отже, повторюсь, у нас один з найбільших потенціалів у Європі у генерації екологічно-чистої енергії та у наявності мережі, для її транспортування – читайте “надходження валюти в державу”. Єдине невирішене питання: де взяти кошти на будівництво об’єктів альтернативної енергетики?

У середньому один МВт потужності коштує 1 – 1,5 млн. євро. Це досить великі інвестиції. Політична нестабільність та відсутність захисту права власності в Україні не сприяють залученню стратегічних інвесторів. 

Але я переконаний, що на тлі зростання ринку вітроенергетики в Європі (хоча і там виникають проблеми з оплатою тарифу), а це від 7 до 10% щорічно, Україна рано чи пізно стане цікавою для стратегів. До цього моменту нам треба бути готовим, і головне тут – навчитись готувати правильні пакети документів з проектів і, тим самим, відповідати очікуванням професійних гравців, Дослідження із впливу на довкілля, землевідвід, підключення, вітровиміри – все має бути на руках, щоб інвестор розумів: проект готовий, увесь пакет документів є, конфліктів немає, є стратегічний партнер, який готовий зайти у стартовий капітал на 30%, і забезпечити банківське фінансування на решту 70% загальної вартості об’єкту.

Переваги від переходу на альтернативні джерела енергії величезні: енергетична незалежність, екологічно-чисте виробництво, новий, дуже затребуваний в Європі продукт експорту. Я називаю такий бізнес “феншуйним”.  Маючи поруч величезні ринки споживачів, де вартість електроенергії в 8-10 разів вища, Україна може не лише повністю позбавитися газового ярма, оскільки електроенергія – це прямий субститут газу, навіть більше – Україна має можливість дуже гарно заробляти.

Я далекий від думки про те, що ми маємо будувати економіку на традиційно дотаційному сільському господарстві. Природа й історія дали нам унікальний ресурс – величезний потенціал в енергетиці, який важливо правильно використати. На жаль, ніхто з керівників держави так і не спромігся взятися за розробку довгострокових реалістичних програм, які б дозволили запровадити альтернативну енергетику на державному рівні. Фактично маючи в руках ліки, які здатні оживити енергетично незалежну економіку нашої держави, ми не хочемо чи боїмося їх використати. Та згадуючи слова свого російського колеги, не можу з ним не погодитися – сьогодні саме той час, коли Україна має стати справді енергетично незалежною.