Vae victis (горе переможеним), по-українськи

14 серпня 2014, 18:13
Власник сторінки
Політконсультант
0

Парламентські вибори в будь-якому разі відбудуться в жовтні - 19 або 26 числа, - заявив радник Президента Микола Томенко. З чого такий поспіх?

«За будь-яких обставин - чи буде це пропорційна система, чи відкрита система, навіть, якщо жодного рішення не буде - вибори мають відбутися в жовтні», - нещодавно заявив радник Президента Микола Томенко. Він висловив впевненість, що наступні парламентські вибори в будь-якому разі відбудуться в жовтні - 19 або 26 числа.

З чого такий поспіх? Адже проблем у державі і без загострення політичної боротьби (яка йде у зв’язці з виборами) вистачає: триває АТО на Сході, коштів на військо, виплату заробітних плат та соціальних виплат немає, економіка падає, безробіття росте тощо. Чи на часі вибори?

Результати соціологічних досліджень - 23% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Солідарність (президента Петра Порошенка), 13% – за Радикальну партію (Олега Ляшка), 11% – за Батьківщину, 7% – за УДАР, 5% – за Громадянську позицію (Анатолія Гриценка) на тлі 4% - Комуністичної партії України та близько 3% - Партії регіонів та Сильної України – суттєвий аргумент для оточення Президента на користь виборів. А беручи до уваги нестачу газу для опалювального сезону, падіння ВВП, дефіцит коштів, і як наслідок, прогнозоване стрімке зниження електоральної підтримки ще до Нового року, нівелюють усі застереження у прихильників дочасних виборів до Верховної Ради.

А ризиків достатньо, звісно не для політичних сил, а для пересічних громадян. Серед них найбільше занепокоєння викликають:

  1. Хто пройде до нового складу Верховної Ради на емоційній хвилі народу (патріотизму та сепаратизму, надії та зневіри), на тлі антитерористичної операції, радикальної риторики тощо?
  2. Чи є такою нагальною проблемою переобрання ВР України, якщо представники потенційних переможців на майбутніх виборах, і так мають усі важелі для системних змін в країні (Кабмін, ОДА, правоохоронні органи тощо)? Що їм заважає вже зараз проводити реформи? 

Якщо хтось скаже, що в Україні немає хороших законів, він лукавить. Перед підписанням угоди про асоціацію законодавство нашої країни більше ніж на 95% було приведено до стандартів Європейського Союзу. Для зміщення корупціонерів з «хлібних» місць, зменшення кількості чиновників та контролюючих органів, припинення бездіяльності міліції та прокуратури на місцях тощо, законів більш ніж достатньо. Закони для впровадження системних реформ в окремих галузях управління та економіки (все й одразу змінити не можливо) теж. Чого немає? Політичної волі! А чи вплинуть на її появу вибори в парламент? Не факт.

  1. Чи усвідомлюють прихильники виборів той факт, що вони нічого  не знають про політичну партію «Солідарність», яка лише формується, проте за яку вони готові проголосувати, хто входить до команди президента Порошенка, радикального Ляшка чи войовничого Гриценка? Які програмні засади політичних партій, що вони обіцяли на попередніх виборах і що виконали? Знову вибори наосліп – це діагноз українського народу. Здається тут і вибори за відкритими списками не допоможуть. Країну знову очікує емоційний вибір народу, і як наслідок прогнозований результат – хотіли як краще, а вийшло як завжди.
  2. Чи буде враховувати новообраний парламент думку «преможених» (значна частина мешканців Донбасу саме так ставиться до результатів ревоюції)? За даними того ж дослідження найвищий рівень мобілізації виборця фіксується на Галичині, в Києві, Центрі та на Заході (близько 80%). Найнижчий – на Донбасі (27%) та Півдні країни (37%). Отже відповідь – ні, не відображатиме!

Більш того, АТО на Донбасі скоріш за все не завершиться до виборів, про це говорять усі його активні учасники (військові ЗСУ та командири добровольчих батальйонів). Отже, голосів виборців сходу та півдня буде ще менше. А їх не мало. Сумарна кількість Донбасу та Криму 2 млн. виборців, 44 виборчих округи - п’ята частина усього електорату.

Становище мешканців Донбасу і Криму напередодні виборів чимось нагадує становище римлян після поразки у 386 році до н. е. сеннонським галам. Гали окупували все місто за винятком Капітолійського пагорба, який був врятований завдяки попередженню знаменитих гусей і на якому римляни зуміли закріпитися. Ватажок галів Бренн взяв пагорб в облогу, і врешті-решт римляни запропонували сплатити йому викуп за те, щоб галли покинули місто. Бренн зажадав від римлян зотота вагою 327 кг в перерахунку на сучасні одиниці; римляни були змушені погодитися.

Галли принесли терези та гирі, а римляни винесли золото. Однак, під час важення римляни помітили, що гирі фальшиві (важчі ніж треба), і указали на це Бреннові. У відповідь Бренн кинув на чашу з гирями свій меч, зробивши підсумок ще більш несправедливим, і вигукнув «Vae victis!», маючи на увазі, що умови капітуляції визначає переможець по праву сильнішого.

Чи сприятиме вибір без вибору на консолідацію мешканців Сходу та Заходу? Навряд. А ось отримати зворотній ефект, можна. Крім цього, не важко здогадатися, хто на повну скористається цією ситуацією - кремлівські ЗМІ. Інформаційних приводів щодо порушень громадянських прав, рівноправності, для них буде більш ніж достатньо.

Врешті-решт, за даними соціологів, протягом останніх років найбільше українців хвилюють матеріальні проблеми. До першої трійки входять - безробіття, криза, ціни на продукти. Вибори не потрапляють до першочергових прагнень українців. Тому їх доречно проводити лише після досягнення миру та стабільності в суспільстві.


Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Новости политики
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.