Доречний радикалізм

Напередодні однієї події

Минулого тижня, весь світ боровся з невиліковною хворобою Ебола. Притаманна мешканцям саван і джунглів болячка, ще донедавна скорочувала поголів`я диких й не практикуючих навіть елементарну санітарію хамітів. Кілька днів тому, незнайома європейцям зараза, поклала в домовину й кількох представників «золотого міль`ярда». Нажахані, проте психологічно вже підготовані художніми фільмами про світову пандемію західні обивателі змусили уряди своїх країн терміново реагувати на виклик часу. Проте боротьбу в царині присутності в топ новинах все одно виграла Україна. Події котрі тут відбуваються нині, не є навіть аморальними. Вони взагалі поза межами глузду і моралі.

Кривава бійня котру влаштували на Донеччині й Луганщині зумисне населені в Україну ще за часів окупації етнічні москвини (доречі, нащадки людожерів-андрофагів), дають підстави стверджувати, що їхня присутність поза межами етнічних утворень є великою проблемою для автохтонів.

Практикована нинішньою постколоніальною, посткомуністичною та постсов`єтською адміністрацією формальна зрівняйлівка всих наділених паспортом громадянина України, насправді є великою несправедливістю. Аморально зрівнювати в правах насильника і жертву. Конституційне обмеження в можливостях зумисне населених в Україну шанувальників бринчяння балалайки, насправді стане адекватною реакцією на злочини котрі москвини чинили супроти українців впродовж трьох з половиною століть.

13.08.14., на території Києво-Печерської Лаври відбудеться обрання митрополита Української Православної Церкви котра є залежною від посталого з порушенням канонів нібито патріарха Московії й окупованої частково в минулому, а частково і нині Русі. Аргументів котрі б свідчили на користь необхідності якнайшвидшого знищення філіалу москвинської нібито патріархії в Україні, насправді більше ніж достатньо. Дозволю собі не обтяжувати читачів їх переліком. Єдиним стримуючим чинником в цій вкрай доречній справі, є факт наявності в Україні кількамільйонної отари етнічних чужинців та морально розкладеного, зденаціоналізованого й збайдужілого елементу. Принципові дії патріотично налаштованої громадськості може спричинити постання нового джерела напруги.

Після смерті митрополита Володимира, очільниками українських патріотичних середовищ та громадськими активістами було озвучене попередження нібито патріархові РПЦ Кірюшкє Гундяєву про недоречність його присутності на обранні нового митрополита УПЦ МП. Небайдужими до долі Батьківщини, надається останній шанс ненасильницьким методом припинити ганебну практику запопадливого і слухняного втілення в життя настанов і вказівок прокремлівських кіл в середовищі москвинського православ`я.

Попередження не були даремними й жодним чином не нагадували беззмістовне шумовиння. Кілька тижнів тому, прес-службою УПЦ МП, було оприлюднене повідомлення про неучасть Кирила Гундяєва в обранні нового митрополита УПЦ МП. Ну що ж… Приємно що почув. Але нам цього мало. Ми вимагаємо цілковитого унезалежнення УПЦ від череватих й густо- та водночас і бруднобородих, розбещених содомією москвинських імітаторів священнодійств. Благословіння й рукопокладення новообраного митрополита відбудеться також без участі згаданої вище істоти.

Москвинський нащадку силоміць змусивших висвятити московського митрополита на патріярха! Ми, українці, в Україну тебе не кличемо. Не забувай, що не кликаний гість гірше бусурмана. Сиди в своїй перенаселеній азіатами Москві, не провокуй до адекватних дій, й не повчай наділених гідністю та розумніших за себе. 

                                                                                          Олесь Вахній 

http://www.youtube.com/watch?v=266ZHEh1jTk

https://www.youtube.com/watch?v=nEGQ0wuBB_k&list=UUorgWUWzeGGYaBKkAUditaA&index=6