Подія тим більш знакова, що декілька місяців тому – після призначення – ніхто на Олійника серйозна ставку не робив, вважаючи його “каліфом на час”, перехідною фігурою у перехідний період, поставлення якої мало на меті зібрати очевидний негатив пост-революційних часів з тим, щоб звільнити місце для політика зі зв’язками та “іменем”.

Однак Олійник втримався. Та не лише втримався, а й претендує на те, щоб стати одним із провідних гравців “команди Порошенка”, принаймні, на регіональному рівні.

Спробуємо розглянути основні складові неочікуваного успіху на політичній арені Вінниччини вчорашнього голови Томашпільської районної ради.

Перебування “над” політичним процесом

Після втечі Януковича за крісло губернатора, посади його заступників та інші місця у владних структурах почалася колотнеча між вчорашніми союзниками по революційній коаліції. Причому: по-перше, на портфелі претендували майже виключно керівники місцевих партійних осередків, оскільки вважали, що саме вони є єдиними, хто справді вів народ до перемоги, а тому має право на компенсацію у вигляді владних посад; по-друге, претенденти абсолютно не соромилися озвучувати власні претензії у ЗМІ, проявляючи при цьому відоме кокетство – “пропонували одне, а візьму інше”.

Натомість, Анатолій Олійник у вірності партійним вождям не клявся ніколи, а тому був вигідним хоча б у якості компромісної фігури, адже основні претенденти на президентську булаву на той час лише мріяли про перемогу

Подібне віддалення від власне партійних, а не управлінських структур, дало можливість А.Олійнику забезпечити напрочуд спокійну виборчу президентську кампанію в області, дещо затьмарити яку спромоглися лише декілька локальних епізодів, пов’язаних саме з партійною приналежністю їхніх фігурантів.

Жодних звинувачень про “адміністративний ресурс”, “тиск на виборців”, “фальсифікації” на адресу обласної влади не спромоглися висунути навіть ті, хто зазнав нищівної та неочікуваної поразки.

Зберігає А.Олійник віддалення і під час нинішніх конфліктів в обласній раді, коли “колишні”, відчувши, що безпосередньої загрози їм самим уже немає, намагаються перейти у контрнаступ проти відданого Майдану, але доволі слабкого у політичних інтригах кола керівництва місцевого самоврядування.

Проте власну позицію Олійник окреслив доволі жорстко – виконавча влада на Вінниччині є, з нею треба рахуватися і жодних чвар на тлі непростої економічної ситуації вона не допустить, оскільки спирається уже не стільки на депутатський корпус, скільки на територіальну громаду.

Всеукраїнські ініціативи

Мало хто очікував, що вчорашній діяч районного масштабу (як продовжували його бачити опоненти) зуміє організувати декілька акцій, які пролунали на всю Україну. Передусім – з відправленням колони гуманітарної допомоги до звільненого Слов’янська. Пролунала й така інформація, що області лідирує за показниками ваги відправленої на Схід гуманітарної допомоги.

Знову ж таки, всеукраїнські ЗМІ повідомили про безпрецедентну для Вінниччини акцію спільних нарад керівництва області та місцевих банкірів, на якій було сформульовано основні принципи співпраці в нелегкі для країни часи. Ще більшого резонансу набув захід, коли редакторам районних газет було запропоновано створити при ОДА консультативну групу для напрацювання рекомендації щодо роздержавлення ЗМІ. Очевидно, що таке роздержавлення на вимогу ЄС пройде уже найближчим часом, тому і область висловила готовість уже сьогодні стати пілотним регіоном для напрацювання кращої моделі такої реформи.

Сприяла ОДА постачанню українським силовикам бронежилетів та медикаментів, формувала батальйон “Вінниччина”. Можна відзначити також, що синхронно з Кабміном керівництво області висловлювало ініціативи щодо запровадження на теренах області програм енергозбереження, активізації українського експорту до країн ЄС, збереженню програм доступного житла.

Повідомлення про діяльність керівництва Вінницької ОДА, чого за часів Джиги та Мовчана не було, почали регулярно виходити в урядових виданнях, у “Голосі України”, на провідних вітчизняних сайтах.

Таку активізацію, певно, також не могли не відзначити у столиці.

Новий підхід до інформаційної роботи

Уже було сказано, що спілкування із ЗМІ губернатор не цурається. Однак можна відзначити й інше – знову ж таки вперше за багато років - таке спілкування відбувається “у прямому ефірі”, зі зворотним зв’язком у соціальних мережах та навіть он-лайн чатом в одному з провідних видань області.

Певним чином саме спілкування з мешканцями області багато у чому стимулює керівника Вінницької ОДА до прийняття нестандартних для посадовців рішень та ініціатив. Попередні очільники області за часів “регіоналів”, скільки б вони не розповідали про те, що самі “з народу” спілкувалися з людьми у формі монологу – віддаючи накази та розпорядження.

До речі, щирість їхніх слів про любов до Вінниччини можна оцінити уже зараз, коли Джига на теренах краю майже не з’являється, хоча саме тут обирався у народні депутати, а Мовчан просто, як то кажуть, “випарувався”. Де він, і що з ним – мало хто знає. Хоча міг би розповісти багато. Особливо про стрілянину у Вінницького управління СБУ.

Управлінець або чиновник?

І знову ж доводиться проводити паралелі між діяльністю Анатолія Олійника, який був одним з активістів Майдану і стояв на вулиці з простими людьми та поведінкою колишніх керманичів регіону.

Сторінки провладних ЗМІ були засипані повідомленнями про керівництво ОДА. Але якими? Сесії та обговорення, семінари та виступи, промови та звіти, селекторні та виїзні наради – і все у чиновницькому колі. Наради, наради, наради...

Натомість Анатолій Олійник без зайвих заяв поїхав по області. І відразу ж почав виявляти злісних порушників. Щоправда, багатьох зняти (поки що) не можна, оскільки багато з них пройшли за сумнівними “квотами” політичних партій. Але всьому свій час.

Насамкінець, можна сказати, що А.Олійник – на відміну від того ж Мовчана – жодного бізнесу не має.

А що таке губернатор, у якого в області є безпосередні комерційні інтереси ми всі пам’ятаємо.