Воїн v.s. барига .

Післямайданний політичний ландшафт на очах перетворюється в післявоєнний. В тому сенсі, що вплив військових на політику найближчим часом потіснить впливи всіх інших суспільних страт разом взятих.

Піти й проголосувати!

Політичний ландшафт післямайданної України змінюється надто повільно, все ще боячись розпрощатися з форматом політики як пакту еліт, коли інтереси чи то охлосу, чи то плебсу на  думку тих рознещасних „еліт”, насправді ж мова повинна йти про інтереси громадянина, котрі  виступають наперед лише в час виборчої кампанії, а опісля політика перетворюється у своєрідну правльну машину для відбиття затрат на вибори з подальшим розпилюванням тендерних чи бюджетних ресурсів. Суспільство змінюється випереджальними темпами і тіпропозиції, з котрими  до суспільства звертаються політики, всього лиш демонструють не тільки запізнілі реакції на суспільні процеси, а й незмінність задавненої  егоцентричності політичного класу. В центрі політичного процесу політики й надалі ставлять власні інтереси вище суспільного блага.

По ілюстрації далеко ходити не слід – ось останнє опитування  R&B-Group у Києві  (www.rb.com.ua ПРОЕКТ «КИЇВ. Червень-2014» Термін  проведення: 21-30 червня 2014 р., Вибірка: 803 респонденти , Похибка вибірки: ± 3,2 %) засвідчило дуже суттєве післявиборче «протверезіння» саме київського виборця, а відповідно це протверезіння передається і на всю країну. Зрозуміло, що на місцевих і на парламентських виборах задіяні, такби мовити ,  різні півкулі політичного мозку, але з будь-якого виборчого  результату політики схильні проектувати свої наступні результати. Зрозуміло також, що політика перемістилася з початком бойових дій із парламенту на поле бою, і що парламент нинішнього скликання зовсі не відображає нинішніх суспільних настроїв.  Отже майже сімдесят відсотків виборців готові змінити політичний ландшафт вже цієї осені – точно проголосують  48,3 %, швидше за все проголосують – 18,8%, і така готовність до виборів свідчить про масове несприйняття нинішнього складу парламенту суспільством. Особливо у випадку, коли поряд із людьми котрі билися на Майдані, день і ніч дбають про допомогу українському солдатові, котрий мужньо боронить країну сидять відверті ідеологи і спонсори терроризму в східних областях. Майдан стояв вимагаючи рівності перед законом, а тепер террорист і його спонсор  рівніший перед законом ніж воїн? Цей абсурд має припинитися!  Колись пан Дейч  говорив на пріснопамятному зборищі Сіверодонецьку про те, що його маленьке єврейське серце розірветься  коли розірветься Україна. Потім Крим окупували російські війська , і нічого не розірвалося.  Тільки привітав щиро оккупанта, Але після всіх цих вітань ніщо не завадило повернутися йому через пару місяців у стіни ВРУ.  Партія регіонів, члени  котрої дуже швидко адаптувалися і пішли на службу окупантові, не лише не підпала під розслідування  разом з КПУ, а й вустами деяких своїх речників ще й повчає гуманізмові тих, хто проливає кров на війні, спричиненій сааме лідерами ПР.

Не зважаючи на спроби жорстко привязати вибори з голосуванням за зміни до Конституції , потрібні жорсткі і швидкі зміни до виборчого законодавства, інакше консервація нинішнього парламенту, хай  навіть ще на півроку, призведе до нової радикалізації суспільства, і у випадку достатньо швидкого розгрому  терористів на Сході  ще й  створить умови для реваншу східноукраїнських феодалів януковицького розливу. А це вже шлях до перостання перемоги в поразку. Люстрація і перевибори – негайно! Зміни до Конституції - потім!

У Кличка – стоїть, у Ляшка – росте!

Останні кілька скликань парламенту  основним  кадровим джерелом української політики  було  бізнессередовище. Оскільки це бізнессередовище  ніколи не мало моральних обмежувачів у боротьбі за наживу, то й переродження політики у шайку бариг сталося на очах суспільства як  закономірний процесс, але й суспільство не дрімало, хоч скільки років його присаджували на голку популізму. Суспільство вчилося й  генерувало нові паралельні громадянські структури. Паралельну владу – можна й так сказати.  Альтернативну до державної вертикалі  мережеву горизонталь. А тут щей  війна, котра завжди виступає не інакше, як брутальна  політтехнологія, породила ще один фактор кодифікації – військове братство. Фактично мережеві структури і військове братство вже зараз можуть змінити повністю політичну архітектоніку.  Принаймні вже точно зрозуміло, що бариг із політики повинні посунути воїни й інтелектуали,  бо саме воїнське братство здатне  зайнятися чисткою силових структур, без яких держава неможлива, а інтелектуали повинні привити суспільству ідеологію вселенської конкурентоздатності.

Але повернімося до вищезгаданого  опитування. Отже не встигло висохнути чорнило під протоколами комісій у Києві, як  суспільство  почало переорієнтовуватися на проект майбутнього парламенту, і тут абсолютно картина , зафіксована в протоколах почала на очах змінюватися. Справа тут, навіть не в умовних «півкулях мозку» , самі історичні обставини швидко змінюються. Ось такий начерк майбутнього парламенту запропонували кияни через місяць після президентських виборів:

ЯКБИ ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ НАЙБЛИЖЧОЇ НЕДІЛІ, ТО ЗА ЯКУ ПАРТІЮ ПРОГОЛОСУВАЛИ Б (відповідь за списком, один варіант відповіді)

Партія "УДАР Віталія Кличка" 19,4

Радикальна партія О. Ляшко 11,3

ВО "Батьківщина" 8

ВО "Свобода" 5

Партія "Солідарність" 4,7

КПУ 1,2

Партія "Правий сектор" 1,1

інша 3,1

Не підуть на вибори 11,7

Не змогли відповісти 34,5

Якщо ідеологічний електорат комуністів залишився вірним своєму вибору, тут хоч кілька на голові теши,  то де подівався наприклад електорат кількох учасників президентської кампанії. В той же час електорат Віталія Кличка ніби завмер в очікуванні. Очевидно, що тут щей  відіграє свою роль пожвавлення «Солідарності», але де зник виборець Гриценка чи ПР, де зник виборець «Самопомочі» і «Деммальянсу»? І чому росте в Ляшка? З Ляшком виглядає ситуація якраз  пояснима з точки зору загальної мілітаризації свідомості.  Швидше за все, що фронтове братство не маючи змоги швидко оформитися у окремий політичний проект  делегує своїх висуванців саме в прохідні діючі політпроекти. Не виклячено що вищий офіцерський склад з’явиться на орбіті  УДАР учи Солідарності , в той час як добровольці  і ветерани молодшого складу швидше за все обиратимуть  чи то обєднаний проект Свободи й Правого сектора , чи радикалів Ляшка. Хочу нагадати, що Ляшко персонально займається допомогою кільком батальйонам добровольців. Саме мілітарна природа зростання рейтингу  Ляшка і його політсили здається найбільш грунтовною. Ну й, напевне,  ще й здатність реагувати на деякі процеси щвидше ніж на них реагують державні інститути.

Військові  у всі часи нашої незалежної історії користувалися поряд і Церквою величезною довірою суспільства, і найближчим часом для багатьох політичних партій «людина в погонах» ставатиме фактором зростання довіри виборця до тієї  чи іншої політичної сили. Воїн супроти торгаша завжди виграшніший, Але той же торгаш розуміючи це постарається не допустити щоб,  наприклад, узаконити роль ЗСУ поряд з Президентом як гаранта Конституції. Турецька держава стала  регіональним лідером саме завдяки  військовикам, тож проектуючи місію України як територіального лідера пострадянського простору, про роль і місце військовиків повинен подбати або сам політичний класс, або військовики самі подбають про своє місце вже й без того таки політичного класу. Якщо цей клас ніяк не розпрощається зі своїм барижним сьогоденням.