Мир з присмаком шоколаду та газу

Начало окончания конца начала началось (с) Густав

Вчорашня зустріч П. Порошенка та ВВП, а точніше меседж за її результатами - мною очікувана подія. Знакова. Так, чекав, бо сподівався, що 55% виборців виявилися розумнішими за таких маргіналів як я.

Обрали так обрали, і будемо з цим жити. Але для мене залишається відкритим питання, чому ми такі самодури. Обрали нового, не олігарха? Ця людина зав'язана з можновладцями, що були при владі починаючи з часів Кучми, закінчуючи Януковича включно. І скрізь був свій.

Ладно, це банальщина і всім зрозуміла. Адже люди хотіли щоб події на сході швидше закінчилися, щоб в один тур... щоб мир...

Будемо жити по-новому, але зі старими чиновниками (ось побачите, бо на місцях всі вже знають, хто за ким стоїть). Ні, теж банально... Наче нам вперше.

Моя теза проста: мали президента з задекларованим вектором на Росію, який шантажував останню дружбою з Заходом. Тепер матимемо все навпаки, так само на 2 стільцях. Нічого не змінилось, змінюються тільки декларації.

І поки ми з хлопцями думаємо в який батальйон, а деякі вже й пішли... бо чомусь воювати в цій країні хочуть в основній масі добровольці, а не "професіонали" з їх пільгами та зарплатами. Так от тим часом майбутній головнокомандувач реально не знає, як без зайвого болю спихнути завод солодкого в Росії. Як же перейнятись країною, яку очолиш, і все отак кинути, все, що ціле життя надбавав.

Мир? Мир настане, ось вже скоро. Перестануть лізти через кордон колорадоси. Всі отримають мир і спокій. Але не свободу, за яку зимою, за яку хлопці всі в сажі, за яку на Інституцькій...

І Меркель підморгне, і Баррозу кивне, бо їм треба, що все це скоріш скінчилось. Обама дасть настанови і підніме свій рейтинг, бо республіканці скоро зовсім з'їдять за таку зовнішню політику. Порошенко як школяр покиває головою, потисне руку ВВП.

Всі церемонії для пристойності дотримані. Далі переговори, мир, поступки, безвізовий режим.

Всі виграли - Європа в спокої, Росія з Кримом та збереженим обличчям здавалося б вже у безвихідній ситуації. Українці, демобілізовані, до жінок та дітей. Все закінчилось.

Тільки не для тих, хто вже там зі зброєю і був готовий до кінця, тільки не для нас, хто ще туди не пішов, але все переконує батьків, що три тижні для підготовки достатньо, щоб вижити.

Зима нас змінила, але ми не змінили їх.

Сьогодні інавгурація. І дуже надіюсь на вибір 55%, і що я все так же помилюся.