Якісна складова будь якого процесу, явища чи предмету, в першу чергу, залежить не від їх власних властивостей, а нашого сприйняття.
Яскравий приклад, історія, коли перед людиною нагрівають метал, а потім закривають очі і замість нагрітого, торкаються звичайним холодним. Опіки такі ж, якими вони могли бути після дотику реально розпеченим металом.
Щось подібне в нинішніх умовах відбувається й з Україною. Адже згадайте, які лише асоціації та віяння не формували за останні роки українські політики в питанні європейської інтеграції України? Мовляв Європа - це ринки збуту, Європа - це права людини, якість життя, інтереси громади та активність органів місцевого самоврядування, шляхом комплексних і системних процесів децентралізації влади.
Однак по факту, як свідчать європейські реалії, не все так райдужно. А питання децентралізації і взагалі, в певній мірі, можна вважати суперечливим явищем із процесом євроінтеграції. Адже європейська інтеграція є не чим іншим по своїй суті як централізацію процесу ухвалення владно-політичних рішень. Проти останнього якраз і виступають регіональні партії Європи, відродження яких в електоральному полі, вчергове переживає новий бум.
Та чи готовий це розгледіти і, що саме головне, належним чином сприйняти в пафосних розмовах про перспективи європейської інтеграції для України, сучасний виборець? Чи будемо й надалі знімати опіки?
Прикро констатувати, але судячи з усього, електоральний мазохізм, знову квітне серед наших громадян. Адже, в нинішній ситуації євромрійного піднесення, більшість, все ж, готова вкотре по старому зачаруватись і розчаруватись, замість того, щоб прагматично оцінювати європейські реалії та перспективи їх перенесення в Україну.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.