Схід чи захід?

Опинившись на роздоріжжі, Україна за 23 роки свого існування постала перед складним питанням: а на кого ж рівнятися?

В той час, коли на сході нашої держави йде запекла боротьба за подальшу долю територіальної цілісності України, у пересічних людей можуть виникнути запитання: Чому революція за повалення диктатури режиму Януковича та захист європейських цінностей раптово призвела до розвалу країни? На кого нам орієнтуватися? І, врешті-решт, яким буде наше спільне майбутнє?

На всі питання я не обіцяю відповісти, ситуація надто складна, щоб давати конкретні відповіді. Більшість авторитетних політологів дають ретроспективну оцінку, повертаючись до подій минулого та даючи їм розумні пояснення. Я ж лише трішки копну глибше, в реалії життя нашої держави.

Ментальність

Український народ за ментальністю можна поділити на людей, які більш схильні до російських цінностей та до людей, яким симпатизують європейські цінності. Остаточно два табори закріпились після анексії Криму. У цих розбіжностях грає роль така собі «призма», через яку люди бачать свій та навколишні події. На цю призму впливає релігія, думка оточуючих (в першу чергу, родини та друзів), виховання, життєвий досвід (робота чи навчання закордоном наприклад) та вплив телебачення, газет тощо. Назвемо ці погляди та переконання «ментальністю» кожного індивідуума чи соціальних груп. Так ось, під час інформаційної війни політики нерідко грають на почуттях та емоціях людей. Для того, щоб це зобразити на прикладі, ми сформуємо типовий портрет ментальності двох груп:

Люди з «східними» переконаннями: зазвичай спілкуються російською мовою, виросли в російськомовному середовищі на сході України, де знаходяться промислові центри країни. Вони звикли пишатись радянським минулим, позитивно ставляться до недемократичних режимів у інших країнах (підтримують так звану «стабільність») та визнають владу диктаторів (велику роль у легітимації влади відіграє харизма). Проявляють симпатію до Російської федерації та її політики, яку вона проводить. Що характерно, у них викривлене розуміння про демократію, рівень життя у західних країнах та про сутність громадянського суспільства.

Люди з «західними» переконаннями: мова та середовище оточення не мають значення.  Зазвичай на їх погляди впливають батьки та близьке оточення. Вони волелюбні, політично активні та завжди прагнуть змін. Більш лояльні до реформ. Ознайомлені з рівнем життя у західних країнах через ЗМІ або подорожі туди (були на заробітках чи відпочивали). Проявляють симпатію до ЄС (на заході країни саме через тісні контакти та історичні зв’язки з Польщею).

Коротко кажучи, у нас виходить «два табори». Ті області України, які знаходяться на сході більш піддаються впливу Росії і навпаки: області на заході України більше симпатизують ЄС. Використовуючи перших, Путін зміг без проблем анексувати Крим та розв’язати конфлікт на сході. А за допомогою других, він створив образ «ворога народу», так званих «фашистів», порушників стабільності. Використовуючи підконтрольні ЗМІ, він зумів налаштувати власне населення (Росії) так, як йому цього хочеться. Якщо на сході України люди ще більш-менш орієнтуються в ситуації та бачать реалії, незважаючи на те, що показують по телеканалам, то в Росії люди фактично не мають жодного уявлення, що відбувається в Україні. Після подій у лютому, в країні криза цінностей загострилась. Росія все активніше проводила інформаційний тиск, скориставшись слабкістю нашої держави. Граючи на почуттях людей, Путін анексував Крим та остаточно дестабілізував схід України, які на протязі 23 років виступали пороховою бочкою, на яку лише потрібно було кинути запальничку.

Цінності

Я не буду описувати, що таке західні та східні цінності. Цінності не можна спробувати на смак чи відчути на дотик. Конкретно цінності – це лише дороговказ, курс на майбутнє. Це те, заради чого ви можете пожертвувати власним часом або силами. 

Не можна також сказати, що є хорошим: демократія чи авторитаризм. Росіяни у своєму болоті вбачають стабільність. Ми у своєму – свободу та розвиток. Кругом є недоліки та плюси, однак політичні питання ми залишимо населенню. Що стосується цінностей, вони можуть бути залежними від політичного режиму. Свободу можна трактувати по різному. В Росії ви можете стати спортсменом, військовим чи навіть космонавтом – у вас є вибір, від вас лише залежить досягнення вашої мети. У Європі свобода полягає в тому, що ви можете не ходити на роботу і це буде ваше право. Вас навіть не будуть осуджувати за це. Та чи правильно я зараз описав усю ситуацію? Звичайно що ні. Відчувається стереотипність мислення.

Політична свобода полягає в тому, що людина може робити все, в межах дозволеного. Однак «заборонене» не повинно порушувати природні права людини, а також право на допущення її до влади. Якщо мене читають росіяни, прокоментуйте моє питання: якщо серед усіх громадян РФ є людина, розумніша, хоробріша та талановитіша за Путіна і яка точно знає, як швидко подвоїти рівень життя в країні, ви б її допустили до влади? А чи допустив би цього Путін?

Отже ми розібрались, що політична свобода (яка включає в себе свободу слова, свободу зібрань тощо) повинна існувати для того, аби суспільство змогло поставити кращих людей до влади або усунути їх, якщо вони ведуть країну до краху. Політичну свободу можна вважати цінністю. І українське суспільство нею володіє. А що далі?

А далі перед нами постає питання: які цінності ми ще хочемо мати? Уявімо Україну як невеличке хазяйство. Ліворуч знаходиться сусід, у якого чистенько та прибрано, а в хаті панує мир та злагода.  Праворуч живе інший сусід і ви знаєте, що ваші батьки з ним колись товаришували. Однак як ви бачите, цей сусід не такий як його батько. Він впертий, робить все на старий лад і дає вам поради, як краще зробити те чи інше. То куди дивитись краще?

Очевидно, що у європейців є, що запозичити. У них чудові парки та дороги, легке ведення бізнесу, прості промислові та харчові стандарти. То чому ми не можемо взяти їх за приклад? Я вже мовчу про німецьку пенсійну систему. Соціальні витрати українського бюджету могли б значно скоротитися! В цьому немає нічого поганого і за це не повинно бути соромно. Губернатор Донецької області Сергій Тарута вирішив організувати поїздку 3 000 донеччан в Європу, щоб ті побачили, як там живуть. Як ви гадаєте, чи зміниться їх уявлення про те, як треба жити і до чого треба йти?

Опису російських цінностей, чесно кажучи, я не знайшов. Хіба що можу порадити почитати статтю якогось Ходова. А. Якщо ви там знайшли якісь російські цінності, які можуть бути корисними – напишіть їх на листочок та повісьте на холодильник. Це вам нагадуватиме кожного дня про те, що потрібно запозичити у росіян в наше суспільство, щоб зробити його кращим. Як казав Шевченко, «Учiтесь, читайте, i чужому научайтесь, i свого не цуpайтесь».

Майбутнє

Наразі майбутнє залежить від того, яким ви хочете його побудувати. Україна – це багатонаціональна держава. Місця під сонцем вистачить усім. Дії сепаратистів можна пояснити зараз так: вони намагаються втекти від усіх проблем в Росію замість того, аби долучитися до розбудови нової держави разом з рештою українців. Однак ми насправді знаємо, що свідомі донеччани, незалежно від мови, якою вони спілкуються, почали усвідомлювати усю серйозність ситуації. Вони почали задаватись собі іншим питанням: чому Росія, яка начебто гарантує стабільність, практично знищує її на сході Україні? Головне, щоб це зрозуміла решта людей. Мова йде про бабусь та дідусів, які ще досі живуть радянським минулим з надією в очах про хліб за п’ять копійок та підкоренням космосу.