Сьогодні – три місяці з початку революційних подій на Грушевського
Це були кращі дні мого життя. Сподіваюся, що найкращі ще попереду,
коли виб’ємо сепаратистів зі Сходу, повернемо Крим і об’єднаємо Україну.
Моя хроніка подій на Грушевського. День перший
***
Рівно три місяці тому ця країна стала іншою. 19 січня 2014 року наш
народ показав свою силу, свою відвагу і свою віру. Люди пішли у наступ,
ризикуючи життям, здоров’ям і свободою. Режим Януковича здавався
багатьом непереможним, але ми змогли його знести. Наш народ переміг
навіть смерть…
В цей день варто подякувати Богу усім учасникам цих подій, що лишився
живим, і найголовніше – не забувати про те з неба дивляться на нас
Ангели Революції – полеглі в бою Герої Небесної Сотні. Жити треба так,
щоб не було соромно перед ними. І тому сьогодні наш святий обов’язок –
дати рішучу відсіч окупантам. Слава Україні!
***
Минуло вже три місяці, відколи непереможний украінський народ повстав
проти тиранії не лише мирним мітингом, а і масовим силовим спротивом. Я
ці дні не забуду ніколи.
другий день протистояння на Грушевського
***
Чотири роки поспіль я закликав людей: банду Януковича можна лише на
вилах винести. Три місяці тому співвітчизники мене почули – і озброєним
повстанням ми знесли тиранію. Так само і путінських окупантів виженемо
п’ятий день протистояння на Грушевського
***
І знов про події на Грушевського, які розпочалися рівно три місяці
тому. Розуміючи, що всі патріоти України повинні бути тут, від’їзджав
перепочити тільки, коли вже зовсім валився з ніг… А так ми з побратимами
не покидали поле бою майже весь час. Революція Революцією, а обід хай і
не розкладом, але все одно, їсти треба. Щиро вдячний усім добрим людям,
які приносили нам чай, бутерброди, бульйон, молоко, інколи щастило на
барикадах перекусити і домашньою їжею, що її приносили дбайливі кияни.
Дякую
Третій день протистояння
***
Хроніка Грушевського, день другий. На відміну від опозиційної трійці,
я завжди вважав, що переговори з Януковичем – це даремна трата часу.
***
Хроніки Грушевського. Коли у нас стріляли – ми не скорилися. Частина з
тих, хто боровся з нами плече плече, полягли під кулями снайперів… Ми
завжди повинні пам’ятати їх Вічний Подвиг. І, як не боялися тоді –
повинні не боятися і зараз у боротьбі з окупантами та їх посібниками.
P.S. Усі, хто сьогодні піде до Церкви – не забудьте, будь ласка, поставити свічку за упокій Героїв Небесної Сотні.
Олег Ляшко,
Кандидат у Президенти України,
Лідер Радикальної партії
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.