Ще один кандидат від Партії регіонів?

Схоже на те, що донецький клан поступово оговтується після революційних подій у січні-лютому цього року. І повертається до своїх витоків.

Дійсно, як моноліт Партія регіонів перестала існувати: всі групи впливу так і не зуміли домовитися і висунути єдиного кандидата на посаду президента країни. Вибори, які відбудуться 25 травня, колись потужна ПР змушена буде безславно програти.

Проте не варто скидати із рахунків цю політичну силу. На останньому з’їзді, що відбувся із численними скандалами, пролунала одна досить суттєва теза – про оновлення партій. Зрештою, очолити цей дискурс намагався Сергій Тігіпко, проте більшість партійців не стали його слухати. Він, разом із групою своїх депутатів у Верховній раді, скоріше за все, намагатиметься створити власний політичний проект – щось на кшталт «Сильної України» зразка 2010 року. Чи вдасться йому повторити успіх 4-річної давнини – питання дискусійне.

Решта уламків ПР, схоже, остаточно розсварилися. Усі «центри впливу» на президентських перегонах висунули свої кандидатури. З огляду на потужність підтримки та останні події у східних регіонах – найбільшу ставку (і, схоже на все, завідомо програшну) зробив один із найвпливовіших олігархів ПР Рінат Ахметов – підтримавши кандидатуру Михайла Добкіна.

Інші клани опинилися в стані очікування. Не секрет, що тепер політична сила намагатиметься потрапити під протекцію нового сильного лідера, який, зрештою, оновить партійну структуру. В ситуації, яка склалася не на користь Партії регіонів, єдиним вдалим вибором може стати домовленість із кандидатом у президенти Петром Порошенко.

І цей мезальянс може бути на руку обом гравцям. Не секрет, що в далекому 2000-му році партія «Солідарність» Петра Порошенко стала однією із політичних гравців, що прийняла участь у створенні Партії регіонів. До речі, разом із Петром Олексійовичем, нову політичну силу на той час взялися розбудовувати усі відомі гравці сучасного політикуму: Леонід Черновецкий, Володимир Рибак, Володимир Ландик. Створена тоді Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України» не була аж надто потужною політичною силою, поки на неї не звернули увагу так звані «старі донецькі» - до політичного проекту долучилися Єфім Звягільський та …Микола Азаров.

Зрештою, коли Партія регіонів остаточно оформилася у окрему політичну партію (березень 2001 року) пан Порошенко вирішив не входити у її лави, проте зберіг дружні та партнерські зв’язки із лідерами цієї політичної сили. Шляхи ПР та Порошенко розійшлися, згодом партія «Солідарність» взагалі перетворилася у проект «на папері».

Нині, виходячи із обставин президентської кампанії – Петро Порошенко має заручитися підтримкою власної політичної сили. Такої наразі в нього немає: «Солідарність» не в змозі виконати роль потужного політичного гравця, та й у Мінюсті вже давно говорять про те, що з реєстраційними документами партії можуть виникнути проблеми – занадто довго цей політичний проект перебував у летаргійному сні.

Ось тут Петру Олексійовичу і зможуть стати у нагоді його старі зв’язки із ПР. Провівши оновлення партійних структур та здійснивши ребрединг – Порошенко може сподіватися вже за півроку стати на чолі потужної політичної сили. А її знеславлені партійці – знайти своє рятівне коло у вирі революційних подій.

І, скоріше за все, такі домовленості в такому чи іншому форматі – вже існують. Адже не без допомоги іншого впливового олігарха, що мав певний вплив на ПР – Дмитра Фірташа – Петро Порошенко зміг без особливих зусиль домовитися про підтримку ще одного партійного проекту – партії УДАР та її лідера Віталія Кличко. В разі успіху на президентських виборах – ця політична структура зможе розчинитися у оновленому проекті ПР та Порошенка. Адже годі й сподіватися, що Кличко зможе контролювати своїх партійців після 25 травня в разі, якщо його нинішній соратник отримає перемогу на президентських перегонах.

Під час президентської кампанії з’являться нові подробиці та факти, щодо підтримки та зв’язків старих кадрів із ПР та Петром Порошенком. Залишається тільки зрозуміти, в якому статусі опиняться її колишні лідери, та яку роль гратиме у цьому союзі Віталій Кличко. Зрештою, про самостійність його кроків наразі не йдеться.

Водночас для громадян зараз суттєвим є не заплутатись – де пролягає та межа між бізнес-інтересом і прагненням добробуту для всієї країни. В будь-якому разі, очевидно одне – м’яч зараз знаходиться на полі народу. Й саме йому обирати подальшу тактику, щоб знову не втратити свій шанс і не зіграти в свої ворота.