Чим більш вслухаюсь у вимоги проросійських людей в Україні, тим більш переконуюсь у тому, що вимоги ті є політичними забаганками РФ, які абсолютно шкідливі для України.
Про вимогу введення другої (російської чи руської) державної мови.
Ті,
хто цього вимагає, нездатні дати визначення категорії державна мова і
тому на невідомих підставах вимагають рівноправ'я в Україні української і
російської мов. Аби виявити наявність підстав для такого рівноправ'я
звернемося хоча б російської wikipedia
(
http://ru.wikipedia.org/wiki/%CE%F4%E8%F6%E8%E0%EB%FC%ED%FB%E9_%FF%E7%FB%EA):
"
Официальный язык —
язык, имеющий привилегированный статус в государстве или международной
организации. Применительно к официальному языку государства часто
используется термин
государственный язык ...". Прийнявши до уваги право націй на самовизначення, можемо стверджувати, що державна мова
— це мова нації, яка самовизначилася
у відповідній державі; мова державного правління, законодавства і
судочинства; мова, яка виконує інтеграційну функцію в межах певної
держави в політичній, соціальній і культурній сферах; мова, яка є одним
із символів певної держави. Отже, бачимо, що для введення в Україні
другої (російської чи руської) державної мови підстав не існує, оскільки руські,
нехтуючи правом на самовизначення багатьох націй, вже скористалися цим
правом для себе і в РФ мають власну мову в якості державної. Більш того,
майже всі мовні потреби руських громадян України були задоволені в Законі
"Про мови в Українській РСР", який набрав чинності ще у 1989 році. Таким
чином, вимога введення в Україні другої (руської) державної мови є виключно політичною забаганкою, яка не має ніяких не юридичних, не моральних підстав.