Раціональна енергетика - єдиний шлях до життя нащадків!

Немає часу на роздуми, маємо діяти!

 Про традиційну енергетику  та відновлювані ресурси
               
              Наявні на Землі джерела енергії поділяються на дві великі групи:
- невідновлювані - викопні види палива (нафта, вугілля, газ), ядерна та термоядерна
  енергія;
- відновлювані - сонячна, вітрова, гідроенергія річок, морів, океанів, деревне паливо,    торф, будь-які відходи рослинного походження тощо.
       Енергетика, заснована на невідновлюваних джерелах, спричиняє додаткове нагрівання середовища проживання всього живого на нашій планеті (що вже відчутно повною мірою). Використання відновлюваних джерел енергії, навпаки, не призводить до додаткового нагрівання планети.
       Традиційна (додаюча) енергія несе в собі забруднюючий довкілля фактор, відновлювана (недодаюча) має безвідходну природу.
       Нині земна цивілізація виробляє для забезпечення своєї життєдіяльності додаючу енергію потужністю понад 10 млрд. кВт∙год. Багато десятиліть щорічний приріст енерговиробництва становить близько 3-4%. При збереженні такого темпу приросту додаючої енергії допустима межа буде досягнута через 70 років. Вже в середині XXI століття зростання виробництва невідновлюваних видів енергії має припинитися в обов'язковому порядку. В іншому разі наслідки загрожуватимуть глобальною геополітичною кризою цивілізації. Тобто, матимуть місце невідворотна техногенна катастрофа і перетворення Планети на пустелю (у кращому випадку), яку ми передамо нашим нащадкам.
        Існує єдиний спосіб подолання близької енергетичної кризи - всебічна енергоефективність кожного процесу життєдіяльності та масштабне використання відновлюваних джерел енергії.
        Головним чинником зростання енерговиробництва є збільшення чисельності населення і прогрес якості життя, що тісно пов'язаний зі споживанням енергії на душу населення. Нині на кожного мешканця Землі припадає близько 2 кВт енергії на день, а визнана норма якості життя людини характеризується потужністю 10 кВт∙год. Тому попит на енергію буде зростати. Якщо все населення Землі рано чи пізно матиме індивідуальне споживання 10 кВт∙год, то при стабілізації енерговиробництва на рівні теплового бар'єру (100 млрд. кВт) чисельність населення не повинна перевищувати 10 млрд. чоловік. Таким чином, розвиток енергетики на невідновлюваному  паливі ставить жорстку межу кількості людей на планеті. Зараз чисельність населення Землі становить приблизно 7,0 млрд. чоловік. При збереженні існуючого темпу його приросту - близько 2-3% на рік - вже за 30 років на планеті буде мешкати 12,0 млрд. населення. Вочевидь, потрібно якнайшвидше  серйозно замислитись про скорочення темпів приросту населення. До чого цивілізація, мабуть, не готова.

         Таким чином, вже сьогодні людство зіткнулося із наступом енергодемографічної кризи, уникнути якої можна лише за допомогою інтенсивного розвитку недодаючої енергетики на відновлюваних джерелах.
        Енергетичні ресурси прийнято розраховувати числом років, протягом яких даного ресурсу вистачить для виробництва енергії на сучасному кількісному рівні. Якщо оцінювати кількість палива за розвіданими, можливими та ймовірними запасами, то вугілля вистачить на 200 років, нафти - на 45, природного газу - на 40 та урану - на 27 років. За цими даними, всі види невідновлюваного палива будуть спалені за 200-270 років. Якщо ж витрати  здійснюватимуться на рівні енергетики теплового бар'єру, то все буде спалено за 70 років. Насправді, мабуть, енерговиробництво спочатку протягом 50 років зростатиме до певного рівня і надалі залишиться на цій позначці. Тоді всі види палива, що використовуються зараз, будуть витрачені через 100 років, тобто на початку XXII століття.
      Зрозуміло, не хотілося би орієнтуватися на повне вичерпання енергетичних запасів. Залишати нащадкам спустошену планету аморально. Тому з розрахункових 100 років припустимо використовувати лише невелику частину ресурсів. Це можна забезпечити тільки масштабним використанням відновлюваних джерел енергії.
       Разом із виснаженням запасів енергетичних ресурсів, невідновлювана енергетика має негативні екологічні наслідки:
- теплове забруднення атмосфери;
- підвищену витрату атмосферного кисню;
- забруднення навколишнього середовища шкідливими викидами.
       Основним джерелом теплового забруднення Землі є теплоенергетика, тобто отримання необхідних видів енергії шляхом перетворення теплоти, яка виділяється при згорянні копалин невідновлюваних енергоносіїв. В результаті у атмосферу викидається така кількість теплоти, яка змінює її температурний режим та вже призвела до глобального потепління. Запобігти йому можна тільки комплексними заходами і, в тому числі, широким впровадженням енергозберігаючих технологій, економією викопних видів палива та заміною їх альтернативними відновлюваними ресурсами.
       Домінуюча сьогодні технологія енергетики на вугіллі та нафті завдає шкоди природі і людині викидами у атмосферу летючої золи, сірчистого газу, оксидів азоту, окису вуглецю, двоокису вуглецю та інших забруднюючих речовин. За останні 20 років фіксуються кліматичні аномалії, спричинені парниковим ефектом. Більшість вчених вважає, що його походження пов`язане зі зміною хімічного складу атмосферного повітря, зокрема, ростом концентрації вуглекислого газу. На даний час у атмосферу викидається понад 35 млрд. тонн С02, при цьому 45% дає спалювання вугілля, 40% - нафти і 15% - газу .
        Основними джерелами антропогенного забруднення атмосфери є теплоелектростанції (ТЕС), що споживають вугілля високої зольності. Проблема забруднення атмосфери сягнула зараз планетарних масштабів. Переважна кількість провідних вчених не заперечують можливість екологічної кризи.
        Для зниження маси викидів забруднень у атмосферу найбільш широко використовують три напрямки:
- заміну екологічно шкідливих видів палива (нафта, вугілля) на екологічно чисті (деревина,          торф, солома, лушпиння соняшнику тощо) ;
- спалювання палива за спеціальною технологією;
- очистку викидів.
        Потужними забруднювачами довкілля стають золо-шлакові відвали. Зараз вихід золи і шлаків на ТЕС в Україні перевищує 35.0 млн. тонн на рік; під золовідвали відчужено величезну кількість земель, часто надзвичайно цінних для сільськогосподарських і промислових цілей.
        Розвиток енергетики і виснаження невідновлюваних енергетичних ресурсів викликало динамічне зростання цін на них. Це призводить до різкого зростання цін на тепло та електроенергію, вироблені з невідновлюваних джерел природних ресурсів. У зв'язку з цим заміна традиційних невідновлюваних джерел енергії на альтернативні, безумовно, більш дешеві джерела, дедалі набуває актуальності.
        Таким чином, використання відновлюваних джерел енергії дозволить:
- скоротити споживання невідновлюваних паливно-енергетичних ресурсів та не знижуючи    енерговиробництво частково подолати наслідки енергетичної та енергодемографічної кризи;
- зменшити екологічне навантаження на навколишнє середовище і, відповідно, знизити ризики    прояву екологічної кризи;
- забезпечити сировиною децентралізованих споживачів і регіони із далеким та сезонним    завезенням;
- знизити витрати на виробництво електроенергії та тепла.
      В Україні електроенергетика дуже тісно пов'язана з теплопостачанням. Кліматичні умови визначають теплопостачання як найбільш соціально значущий і водночас найбільш паливоємний сектор економіки: у ньому споживається приблизно 40% паливних ресурсів, що використовуються в країні, а понад 50% цих ресурсів припадає на комунально-побутовий сектор.
       Крім ТЕЦ, ГРЕС і АТЕЦ у містах працює багато промислових ТЕЦ і котелень, які входять до складу промислових підприємств та забезпечують їх, а також прилеглі житлові райони, тепловою (насамперед) та електричною енергією. Велика кількість котелень перебуває в муніципальній та індивідуальної власності. В рамках реалізації регіональної енергетичної політики важливого значення набуває оптимальне використання відновлюваних джерел енергії та місцевих видів палива. До місцевих видів палива належать, в першу чергу, відходи деревини та агркоультур, які відносяться до категорії твердого біопалива. Ці види палива можуть замінити вугілля ,мазут та природний газ, які використовуються на даний час в ТЕС і котельнях. Тверде біопаливо здатне конкурувати з кращими марками вугілля, а в окремих випадках і з топковим мазутом.При тому що ціна на тверде біопаливо місцевого виробництва значно дешевша та доступніша,що дозволяє місцевим громадам самостійно визначати власну енерегополітику та бути незалежними від імпортованих енергоносіїв.
       Сучасна економічна ситуація в країні диктує необхідність проведення термінових заходів із формування об'єктивної, багаторівневої політики розумної енергетики, оцінки економічної ефективності інвестицій як способу визначення пріоритетних напрямів фінансування проектів, що давали б максимальний економічний результат при обмеженості інвестованих коштів. Споживання ресурсів повинне бути раціональним.

                  Хочемо бачити наших нащадків живими і здоровими - час діяти!