Гаррет Діллахант, який грає Джона Дорі в серіалі «Бійся, як мертві підуть», пояснив, за що вдячний виконавчим продюсерам шоу та чому Джон стикнувся із кризою самооцінки.
Усі дуже засмутилися, коли Джон Дорі помер...
Насправді я вдячний за цього персонажа. Я дуже люблю Джона й вірю, що він існуватиме завжди. А ще пишаюся четвертою та восьмою серіями — вважаю, що ми добре попрацювали. Нам часто доводиться розлучатися з героями, за яких ми вболіваємо, особливо під час апокаліпсиса, чи не так? Я дуже вдячний Скотту [Гімплу], Йену [Голдбергу] й Ендрю [Шамблісу] за те, що вони створили дивовижну сюжетну лінію. Тепер я маю друзів на все життя. І бажаю серіалу лише найкращого, скільки б років він не тривав.
Розкажіть, через що доводиться пройти Джону, коли він возз'єднується з Джун в одній із серій.
Зрозуміло, що після невдачі з Джаніс Джон буде пригнічений. Не можна сказати, що Джон і Джаніс добре знали одне одного, але вони спілкувалися два-три місяці, коли їх відокремили від групи. Джон вирішив: оскільки ця людина з його групи в Лоутоні, він має її захищати, але не зміг. На мою думку, появу Джун, навіть попри те, що він хоче її бачити, Джон вважає маніпуляцією з боку Джіні. І це небезпечно. Джаніс не була у Лоутоні в безпеці, то чому б був хтось інший? Це ще одна зморшка, ще один великий стрес. Джон просто не може втілювати свій план далі. У 604-й серії він зазнає невдачі майже в усіх справах, а впевненість Джун його вражає. Думаю, він усвідомлює, що був причетним до корупційного режиму та навіть сприяв йому.
Джон намагається зосередитися на розслідуванні та стати якомога ближчим до старого Джона, якого знає Джун, і вона одразу про це здогадується. Це чудова акторська робота Дженні [Ельфман]. У цій серії вона мала лише кілька рядків — у сцені повернення. Миттєво передати емоції самим лише поглядом дійсно важко, але вона це зробила.
Якби Джун дізналася, що сталося з Джаніс, вона зрозуміла б, що відчуває Джон. Чому, на вашу думку, він про це не розповів?
Навіть не знаю, що відповісти. Я сам завжди думав: «Чому він не каже їй? У чому секрет?» На мій погляд, показовою є сцена в машині — чуттєва й правдива. Він просто сам не свій. Зараз він слабкий і не сприймає себе адекватно. Джон думає, що йому загрожує небезпека і він довго не проживе. Тому йому дійсно потрібно їхати, і він хоче, щоб Джун поїхала з ним. Коли ж вона відмовляється, Джон, очевидно, вирішує, що все одно повинен це зробити. Мабуть, він сподівається згодом повернутися.
Не думаю, що він планував застрелитися. Гадаю, йому просто важко знайти своє місце в цьому дивному світі. Мабуть, він сказав собі: «Пішло все до біса! Світу було б краще без мене». Автори сценарію запропонували неймовірний сюжетний хід: Джона відмовляють від цього відчайдушного кроку, але лише для того, щоб замість нього це зробила Дакота. Мені здається, перш ніж Дакота натиснула на гачок, Джон устиг подумати: «Це не те, чого я хочу!» І скоріше за все, він міг би повернутися, знайти себе, але, на жаль, стикається з особою, яка перебуває у глибокому стресі та, можливо, не здатна мислити чітко. У цьому трагізм ситуації.
Ви мали кілька сцен із Дакотою у восьмій серії. Чи думав Джон, що може позитивно вплинути на Дакоту (звісно, до того, як вона його вбила)?
Не знаю, чи вважає так Джон, але я, Гаррет, — точно. Гадаю, Джон узагалі добре впливає на багатьох людей. Він не має дітей, але в різних серіях виявляє батьківський інстинкт. Мені дуже подобається сцена в пікапі, коли Джон і Дакота розмовляють. Насправді Дакота не дитина, але грає дитину. А діти, яких я зустрічав у своєму житті, дуже люблять, коли з ними розмовляють як із дорослими, цілком сформованими особистостями, не ставляться до них як до немовлят. Думаю, Джон із Дакотою саме такий. Мені сподобалися їхні стосунки.
Чи знав Джон, що Морган вважав його своїм найкращим другом?
Я трохи здивувався. У першій серії четвертого сезону була одна з найкращих сцен, яку мені доводилося бачити у своїй роботі, — монолог про темряву. І потім Джон і Морган просто продовжують виручати один одного. Можна сказати, Джону треба було ніколи не виходити із салону та просто дати Джун помитися. Він був би там і сьогодні! (Сміється.) Але так, мені дуже подобається Ленні [Джеймс]. Нам добре працювати разом, і я з нетерпінням чекаю нашої наступної роботи.
Перехід через міст виглядав напруженим. Чи важко було знімати цю сцену?
Я радий, що врешті-решт сцена виглядала напруженою. Під час роботи, звісно, такого відчуття напруженості не виникає: для зйомки ми ділимо сцени на маленькі шматочки, хоча, звичайно, є багато складних, динамічних епізодів. Сутички навколо вантажівки… Вантажівка попереду, що зіштовхує ходока з мосту... Падіння з мосту після пострілу... А наступного тижня зйомки під водою — вночі у басейні, де тебе може вдарити струмом і є проблеми з видимістю... Тож насправді сцена складається з кількох шматочків і знімається в кілька етапів. Але я обожнюю нашу команду каскадерів. Дуже подобаються Джеймс Армстронг і Джек Тамплін. Вони веселі хлопці, з якими приємно спілкуватися, не кажучи вже про те, що працювати з ними — справжнє задоволення.
Вам судилося повернутись і стати ходоком. Яким був цей досвід?
Розумієте, я не був укушений. Я просто вмирав, а потім повільно ставав ходоком. І піймав себе на думці, що й гадки не маю, як це зробити. Це справжня майстерність, і наші професійні актори добре це вміють. Майкл Сатрацеміс, режисер, постійно повторював: «Ти як малюк, який вчиться ходити. Ти тільки починаєш розуміти, як то воно». Мені, на щастя, не довелося робити це довго.
Чому останню сцену знімали після великої перерви?
Було складно, адже під час зйомки восьмої серії стався глобальний локдаун. Ми не встигли відзняти фінальну сцену, тож довелося сидіти й розмірковувати над нею протягом восьми місяців, поки ми не повернулися до роботи. А за цей час можна переосмислити сюжет кілька разів. Протягом локдауну ми майже не мали роботи, тому так приємно було повернутися на знімальний майданчик і побачити всіх, побути разом. Але все закінчилося надто швидко!
Хіба не зворушливо, що Джун позбавила Джона життя?
Дуже зворушливо! І головне, глядач розуміє, що насправді це добре. Джун була травматологом, тож після апокаліпсиса стає одним із головних лікарів у новому світі. Будь-хто, хто має хоч якісь навички в цій галузі, у скрутні часи бере на себе велику відповідальність. Але думаю, Джун і до апокаліпсиса доводилося приймати багато складних рішень і бачити людські трагедії. У випадку з Джоном це важче, бо вона його дуже любить... Це найболючіше, але це також прояв любові та милосердя.
Якщо ви чи хтось із ваших знайомих намагається впоратися з думками про самогубство, перейдіть за посиланням , щоб отримати корисну інформацію та підтримку.