З кондиціонерами та без музики: нововведення для маршруток в Києві

Наприкінці липня в Києві ухвалили нові вимоги до громадського транспорту. Зокрема, температурний режим в салоні має бути до +22 градусів влітку та не менше +15 градусів взимку.

Нова редакція договору між міською адміністрацією Києва та перевізниками передбачає одразу декілька суттєвих покращень. Зокрема, тепер перевізники не зможуть вмикати музику, яка офіційно потрапила під категорію шумового забруднення.

Заборонять різноманітні прикраси на лобовому склі та в салоні, які так сильно полюбляють деякі водії. Натомість для всіх з’явиться стандартна форма.

Серед комфортних нововведень – вимоги щодо забезпечення температури в салоні.

Раніше в договори включали лише обов'язковий факт наявності систем охолодження повітря. Тобто перевізники могли мати кондиціонер, при цьому зовсім не вмикати його влітку.

За новими правилами, критерієм стане саме температура всередині маршрутки: вона має бути до +22 градусів влітку та не менше +15 градусів взимку.

Одразу викликає запитання конкретне формулювання такої норми. Наприклад, чи не будуть перевізники по півгодини збирати пасажирів в розжарену маршрутку, а вже після початку руху – вмикатимуть кондиціонер.

Також кожен автобус має бути обладнаний щонайменше 5-ма кнопками зупинки на вимоги.

Декілька нових маршруток вже почали курсувати вулицями столиці. За словами чиновників, надалі оновлені вимоги будуть включені в кожну нову угоду, яку місто укладатиме з перевізниками.

Ще чиновники хочуть в добровільному порядку додати такі умови до договорів з чинними перевізниками – у вигляді додаткової угоди.

Такий підхід викликає сумніви, адже перевізники можуть відмовитися брати на себе додаткові зобов’язання, і жодні законні механізми не здатні змусити їх до підписання додаткових договорів.

Модернізація громадського транспорту на сьогодні має бути одним з пріоритетів столичної влади.

Комфортний, зручний та прогнозований транспорт – це, за світовим досвідом, набагато ефективнішим спосіб боротьби із заторами, аніж постійне розширення доріг, будівництво нових естакад та розв’язок.

Але для цього реформа не має закінчуватися уніформою водіїв або кнопками зупинки на вимогу.

За прикладом Берліна, Відня та інших великих європейських міст, Київ потребує запуску повноцінної системи електронних квитків. Це допоможе забезпечити людям варіативність транспортних маршрутів.

Наприклад, у згаданих вище містах, популярними серед місцевих жителів є різноманітні абонементи: на місяць, квартал або навіть довший строк.

При цьому людина отримує можливість робити декілька поїздок на день, обмежених не видами транспорту, а загальним часом – година або півтори.

Перший раз сівши на транспорт за абонементом, далі пасажир може змінювати автобус, метро та тролейбус – без додаткових витрат.

Тому, з одного боку, вартість одиничної поїздки в 1-1,2 євро може здаватися такою дорогою для киянина.

Проте річ у тому, що мешканець Берліна платить таку суму не за користування окремо метро чи автобусом, а за доступ до всієї системи громадського транспорту.

Це радикальна зміна підходу до роботи громадського транспорту. Фактично, люди найчастіше хочуть отримати не поїздку в трамваї чи метро – в якості фінального продукту.

Переміщення із точки А в точку Б – ось послуга, яку виробляє міська система громадського транспорту.

Чим меншою буде кількість обов’язкових незручних операцій – дочекатися транспорту, дістати готівку, знайти кондуктора, заплатити, покласти решту назад в кишеню або гаманець, повторити це все на іншому транспорті – тим вищим стане рівень щоденного комфорту.

Друга важлива річ – це прогнозованість. Обираючи між громадським транспортом та власним автомобілем, людина все одно жертвує певною зручністю.

Наприклад, не завжди можна знайти сидяче місце в автобусі. Сьогодні також необхідно носити маску.

Навіть якщо прибрати частину незручних операцій та несприятливий температурний режим в салоні, цього може бути недостатньо, щоб переконати людей поступитися комфортом особистого авто. Однак на допомогу громадському транспорту приходить прогнозованість.

Уявімо мешканця Женеви або Парижа, який точно знає, що на громадському транспорті він гарантовано дістанеться з дому до роботи за 34 хвилини. Іноді йому може знадобитися 36 хвилин, якщо доведеться чекати наступний автобус. Однак загалом людина жодної секунди не перебуває в невизначеності.

Вже будуючи маршрут вдома, вона знає, о котрій годині автобус проходитиме біля найближчої зупинки. Після цього, пересаджуючись на трамвай, пасажир бачитиме табло із часом прибуття наступного трамвая.

Все працює як годинник, а очікування виключно прогнозоване. Отже, можливість точно знати, за який час ти дістанешся з точки А в пункт Б – це ще одна перевага, яку має забезпечити громадський транспорт, щоб бути кращою альтернативою у порівнянні з автомобілями.

Третя річ – це взагалі повна переробка системи громадського транспорту, на основі інформації про щоденні потоки міграції людей, а також планів розвитку районів.

Маршрутні таксі мають їздити таким чином, щоб якомога комфортніше та ефективніше збирати людей – та оптимально довозити їх до місць призначення.

Натомість місто має серйозно розвивати альтернативу стандартним маршруткам – як ключовий інструмент, щоб стимулювати перевізників до змін.

Наприклад, побудова зручної та швидкої електрички, запуск нових трамвайних маршрутів – усе це може безпосередньо допомогти з трафіком в "години пік", а також змусить перевізників реально підтримувати температуру не більше +22 градусів влітку в салоні.

В іншому випадку, люди просто більше почнуть користуватися кондиціонованими трамваями.

Нові вимоги до перевізників можуть зробити поїздки киян в автобусах більш зручними. Однак для конкурентності громадського транспорту проти особистих автомобілів, все одно не вистачає багатьох речей.

Зокрема, це підхід платити за доступ до всієї транспортної системи, а не окремо кожну поїздку в кожному автобусі чи трамваї, прогнозованість загального часу поїздки та прибуття кожного виду транспорту, а також загальна стратегія розвитку транспорту міста.

Лише масштабна зміна логіки роботи всієї система громадського транспорту може забезпечити її популяризацію серед киян.