Онлайн-контроль за вуличною торгівлею: чи можна діджиталізувати малий рітейл

В Києві анонсували появу онлайн-системи контролю за вуличною торгівлею. Для чого вона потрібна, чому не можна торгувати будь-де та як легально розмістити точку на вулиці?

У Києві планують створити повноцінну онлайн-систему контролю за вуличною торгівлею. За задумом розробників, кожен житель міста зможе в реальному часі перевірити інформацію про будь-яку точку торгівлі.

Далі система має передбачати можливість надсилати інформацію про незареєстровані точки, а комунальники миттєво отримуватимуть ці данні.

Однак така новація може бути лише частиною роботи міста по створенню умов для боротьби зі стихійною торгівлею.

Часто підприємці не реєструють точки офіційно через складну та незрозумілу багатьом процедуру.

Дозвіл на розміщення об’єктів виїзної торгівлі може надати лише місцева влада. Для цього до органу з питань містобудування та архітектури треба подати заяву та проект паспорту прив’язки.

Подання містить схему розміщення кіоску, ескізи фасаду, схему впорядкування території. Виконком на підставі цього має підготувати та видати сам паспорт прив’язки.

Він діє протягом 6 місяців з моменту отримання – за цей час необхідно встигнути поставити об’єкт торгівлі.

Також треба отримати документ на землю – свідоцтво про право власності або договір оренди земельної ділянки. Останній можна укласти з місцевою радою.

Для виїзної торгівлі треба мати дозвіл на торгівлю. Його отримання автоматично включає необхідність дотримуватися санітарних норм, вимог щодо зберігання, виробництва та продажу певних товарів.

Нова онлайн-система також міститиме інформацію про аукціони ділянок для торгівлі. Однак тут виникає запитання, чи можна обмежитися виключно інформуванням.

Набагато ефективніше було б запровадити процедуру участі в торгах через інтернет. Це може забезпечити дійсно рівні права для багатьох учасників, а також мінімізувати ризик виникнення ситуацій, коли найкращі місця відходитимуть комусь за неофіційними домовленостями.

Договір на оренду має укладатися також онлайн, а перевірка наявності документів здійснюватися не в паперовому режимі, а з використанням єдиної міської бази даних, куди буде доступ у жителів, підприємців, чиновників та комунальників.

Ще одне питання, пов'язане з легалізацією вуличної торгівлі - це дизайн офіційних точок.

Нещодавно КП "Київський міський магазин" створили єдиний для всіх офіційних точок намет.

З одного боку – це хороший спосіб принаймні на базовому рівні відокремити легальні об’єкти від незаконних. Однак сам дизайн викликав неоднозначні реакції жителів міста та професіоналів.

До того ж, такий намет не настільки унікальний, щоб хитрі власники нелегальних точок вуличної торгівлі не змогли його скопіювати.

Ще одне питання – наскільки витривалим може виявитися синій колір проти столичного сонця та дощів, а також чи буде продавцю комфортну працювати в темному шатрі під час літньої спеки.

Можливо, набагато кращим рішенням було б створення замість одного варіанту намету єдиного для всіх дизайн-коду.

Наприклад, такий дизайн-код може включати декілька десятків варіантів наметів для точок, виконаних в різних кольорах з однієї палітри.

Далі система буде саморегулюватися – максимум через пів року - рік постачальники наметів та інших конструкцій для виїзної торгівлі вже будуть пропонувати підприємцям здебільшого дозволені варіанти, що відповідають єдиному стилю.

Перевірка ж автентичності точки може відбуватися за допомогою унікального QR коду. Кожен власник об'єкта вуличної торгівлі буде розміщувати такий на зовнішній частині. Далі особа зчитає код у відповідному додатку.

По-перше, такий підхід зможе забезпечити набагато кращий візуальний ефект. Наявність в місті різних за типом точок, однак виконаних в одному стилі та спокійній кольоровій гамі, поєднають можливості диференціації для підприємців та відсутність візуального сміття.

Своєю чергою, перевірка по QR коду буде набагато ефективнішим способом проконтролювати легальність точок. І одразу подати скаргу, якщо код відсутній, або додаток покаже його не справжність.

Нарешті, важливе запитання – а чому взагалі треба регулювати вуличну торгівлю. Тут існує декілька ключових аспектів.

По-перше, легально оформлені точки платять податки. Якщо взяти навіть мінімальний Єдиний податок та податок на зарплату для найманих працівників, в масштабі щонайменше декількох тисяч підприємців вийдуть мільйонні нарахування кожного місяця, більшість з яких потрапляє в місцевий бюджет.

Також законне оформлення змусить власників брати робітників офіційно і платити їм білу заробітну платню. Це питання ефективного соціального захисту.

Навіть якщо такі продавці отримуватимуть мінімалку, все одно їм нараховуватиметься стаж, а також вони матимуть можливість отримати допомогу по безробіттю у випадку втрати доходу.

Третя причина – це рівні умови для бізнесу. Наприклад, законна точка не може розміщуватися впритул до метро або зупинки громадського транспорту.

А незаконні місця торгівлі часто розташовуються прямо на виході зі станцій. Толеруючи подібну поведінку, міська влада показує, що більше вигоди отримають ті, хто порушує закон. Це не правильні стимули для всієї системи

Вагомим компонентом є безпека. Торгівля з офіційних точок, які мають всі документи, а також які при розміщенні не перекривають шляхи евакуації з метро або не погіршують видимість для водіїв поруч із зупинками – можуть позитивно вплинути на захищеність покупців та всіх інших жителів міста.

Нова система контролю вуличної торгівлі має не лише містити інформацію про законні точки або сповіщати про майбутні аукціони.

Ефективний механізм також мусить включати можливість зворотного зв’язку для користувачів і повноцінні онлайн-аукціони комунальних місць вуличної торгівлі.

Ще одним важливим питанням є створення єдиного дизайн-коду для точок вуличної торгівлі і поява QR-кодів чи аналогічних інструментів підтвердження офіційних об'єктів, які зрештою зможуть замінити нещодавно презентовані однакові для всіх сині намети.Источник: