Ініціатива давно назріла. Вільних майданчиків під забудову в столиці стає все менше. Скоро їх можна буде порахувати на пальцях. Попит зростає, а будувати сучасне житло ніде. Водночас в столиці продовжує поступово деградувати й руйнуватись забудова радянських часів — «сталінки», «хрущовки». В деяких країнах Східної Європи їх намагаються реконструювати. Але в Україні на це ані у держави, ані у міста банально немає коштів.
Тому всім давно очевидно, що наступним кроком у розвитку міста має стати реновація старих мікрорайонів.
У виграші всі: мешканці отримають нові квартири з ремонтами. Місто — сучасні мікрорайони з відновленою інфраструктурою замість справжніх «гетто». Інвестори — можливість обрати квартиру в мікрорайоні з розвинутою транспортною та соціальною інфраструктурою.
Чому ж досі реновація не працювала?
В Україні діє закон 2006 року про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду. Але прописані в документі умови реалізації проєкту аж ніяк не відповідають реаліям. Наприклад, забудовник зобов’язаний власним коштом покращити житлові умови всіх, хто перебуває на квартирному обліку. Мешканці старих будинків можуть вимагати безоплатно збільшити площу житла до 50%. В результаті маємо поодинокі спроби — і майже жодної історії успіху.
Хочеться вірити, що новий закон буде ближче до реалій.
Але законодавство не єдине, що потрібно змінити для запуску проєктів реновації. Потрібна щира та комплексна підтримка з боку держави та місцевої влади.
У компанії «Інтергал-Буд» є чудовий проєкт масштабної реновації занедбаного столичного мікрорайону, який має всі шанси стати best practice для усього ринку. Компанія планує побудувати новий житловий комплекс на вулиці Макарівській неподалік Подільського спуску. Поруч з ділянкою під забудову знаходиться декілька аварійних будинків. Компанія за власної ініціативи запропонувала мешканцям нові квартири з ремонтами — і досягла згоди.
Компанія готова піти дали. Не лише побудувати новий комплекс, а й власним коштом провести повну реконструкцію мікрорайону: знести старі будинки, замінити інженерні мережі, провести реконструкцію вулиць, побудувати заклади освіти. Тобто на місці околиці, аварійного житла та звалищ, звести сучасну, безпечну й комфортну міську екосистему. Наголошую — без жодної копійки з бюджету держави чи міста.
Компанії потрібне лише «зелено світло» — гарантії того, що ані чиновники, ані замовні псевдоактивісти не зможуть штучно торпедувати проєкт. Справа не в тому, що закони недосконалі, а в тому, що ми бачимо їх тотальне невиконання в Україні. Особливо в частині захисту прав інвесторів.
Для закордонних інвесторів влада вигадала інститут інвестиційних нянь. Для масштабних проєктів реновацій вони потрібні не менш. Адже для реалізації проєкту такого масштабу забудовник залучає колосальні інвестиції. І він має бути впевненим, що в процесі реалізації не трапиться «несподіванок». Запевняю, що нас не лякають глобальні економічні кризи та будь-які інші об’єктивні складнощі. Ми пережили не одну кризу. Головні ризики — штучні.
Із захватом спостерігаю, як другий рік поспіль в країні розвивається президентський проєкт «Великого будівництва». Українці багато років чекали на якісні дороги — і ось нарешті. Але, повірте, українці не менш ніж на дороги чекають й на якісні сучасні квартири. Чи не пора нам реалізувати цю мрію? Дуже сподіваюсь, що не за горами й проєкт «Великої реновації». Забудовники до старту готові — слово за владою.