Вважаю, що більшість містян хотіли б, щоб розвиток міста відповідав стандартам життя європейських столиць. Щоб місто було сучасним, дружнім до своїх мешканців і зберігало свою автентичність.
Як будівельнику мені доволі часто доводиться чути дорікання щодо того, що Київ вже не той, що забудовники спотворюють його, зводячи «кам’яні джунглі», «гетто», «чєловєйнікі» без необхідної інфраструктури. Мовляв, поменшало парків та скверів, і Київ вже давно не найзеленіше місто у Європі. Не будують нових шкіл, садочків та стадіонів.
Загалом ці нарікання слушні та справедливі. У більшості мікрорайонів черги у школи та дитсадки. Спортивних і дитячих майданчиків, особливо у нових районах, обмаль.
Але чи за адресою звинувачення саме будівельників? Висловлю парадоксальну для багатьох думку: більшість провідних забудовників зацікавлені у розвитку інфраструктури навколо та всередині своїх житлових комплексів: власним коштом висаджувати парки, будувати школи, облаштовувати зони відпочинку, пляжі тощо.
Чому? Ні, не тому що ми благодійники. А тому що ринок у столиці висококонкурентний. А наявність вичерпного переліку необхідних для життя об’єктів поблизу новобудови – перевага над конкурентом. Таке житло буде продане швидше й дорожче. Тобто насправді нам вигідно здавати комплекси у, так би мовити, максимальній комплектації, зі всією супутньою інфраструктурою. Ми більше заробимо, і кожен об’єкт з інфраструктурою – інвестиція у бренд компанії. Тобто, у подальші прибутки.
Ви запитаєте: чому ж тоді з інфраструктурою такі великі проблеми, якщо забудовник в них зацікавлений? Відповім зустрічним запитанням: а чи зацікавлене місто брати на баланс непередбачені бюджетом та планами розвитку школи та садки? В багатьох випадках ми змушені будувати школи та садочки з прицілом на приватного оператора, адже це гарантує своєчасне відкриття та якісну роботу освітнього закладу.
На жаль, для того, щоб розбудувати прилеглу інфраструктуру, недостатньо бажання забудовника, його грошей і відповідних локацій. Потрібна ще купа дозволів і погоджень від міста. Часто на отримання цих документів ідуть, без перебільшення, роки.
Наведу приклади з життя. Житловий комплекс «Нивки-Парк», де ми разом із містом ведемо реконструкцію частини однойменного парку, яка була у вкрай занедбаному стані. Майже 5 років тому почалася історія, яку можна було б завершити за декілька місяців. Неодноразово змінювався проєкт реконструкції, спочатку під неї виділили одну зону, потім іншу. Інстанції, з якими потрібно було погоджувати, також мінялися. Відповіді на листи ми чекали рік і навіть довше, тож ніяк не могли підступитися до роботи.
Наразі ми вже виконали перший етап робіт — встановили вхідну перголу та лави, влаштували 2500 м2 тротуарної плитки. Восени 2020-го року встановили мультимедійні «розумні» лави із зарядними пристроями для гаджетів та можливістю прослуховування легендарних пісень про Київ. Нещодавно розпочалися роботи з встановлення сучасних ігрових майданчиків для дітей різного віку. Окрему увагу приділили інклюзивному сектору для діток з особливими потребами. Щоб провести благоустрій парку своїм коштом та силами, нам знадобилося декілька років!
Або ще один об’єкт – ЖК «Причал 8». Був спільний проєкт благоустрою прибережної зони озера з КП «Плесо». Місто поки не виділило кошти на свою частину робіт. Тому ми виконали роботи поки на прилеглій до свого ЖК території за власні кошти – встановили альтанки, лавочки, освітлення, доріжки. Зробили це, бо хочемо прямо дивитися в очі людям, які запитують – чому територія району занедбана? І дуже прикро, коли вимушені вислуховувати звинувачення, які насправді тебе не стосуються.
Але людям потрібні не пояснення, а гідні умови життя, і наш обов’язок їх їм надати, виконавши свої зобов’язання. Тому, попри все, ми продовжуємо освітлювати вулиці (вул. Канальна та пожежний дублер вулиці Івана Виговського), ремонтувати дощові колектори (вул. Кудряшова), чистити та облагороджувати озера (село Гатне) тощо. За останні 6 років сума безповоротних інвестицій компанії лише в Києві склала понад 400 млн гривень.
Не можу сказати, що міські чиновники якось зловмисно вставляють нам палки у колеса і саботують перетворення. Ні, скоріше йдеться про бездіяльність та безвідповідальність. Так налаштована бюрократична машина – не на сприяння і допомогу, а на відсторонення й байдужість. Мовляв, якщо ти так хочеш той парк, то якось зможеш отримати необхідні погодження.
Ця система не створює у чиновника мотивації розвивати місто та покращувати життя людей. А саме цього і потребує Київ. Згадаймо, що всі економічні стрибки азійських й не тільки «тигрів» розпочиналися саме зі спрощення дозвільних процедур. А у підсумку тоді й виходить, що, скажімо, Сінгапур є одним з найрозвинутіших і одночасно найбільш «зеленим» містом Азії. Тобто, одне з одним чудово поєднується. Сподіваюся, що і Києву вдасться стати таким – потужним та зеленим європейським тигром. Приблизно тисячу років тому йому це вже вдавалося. І знов вдасться! З днем міста вас, любі кияни!