Будинок профспілок вже повністю відновлено, але постійно продовжуються суперечки щодо того як мають використовуватись площі будівлі.
Активно провівши виборчу кампанію до Київради 2015 року я став більше цікавитись життям Києва, розвитком міста, та уважніше слідкувати за місцевою владою.
Зараз прочитавши інтерв’ю про подальшу долю Будинку профспілок мені пригадалась показова історія з пошуком інвестора для його відновлення. Тоді навіть Кличко їхав до Франції для пошуку тих, хто хоче вкласти гроші в легендарну будівлю в центрі нашої столиці. Але тоді вони відмовились зважаючи на всі ризики: політичні, економічні, військові, і т.д. Добре, що в підсумку знайшовся український інвестор, який на умовах відновлення всієї будівлі забрав собі третину площі. Усі, хто програв у боротьбі за будівлю, почали інвестора називати “людиною Януковича” і так далі. Ви й так знаєте, як у нас це поставлено на тираж.
Тепер коли вже все зроблено дізнаватись про чергові суперечки щодо його використання і смішно і сумно…
Зараз в Будинку профспілок вже діє «Музей майдану» і частина наших громадян дуже з цього радіє. Інша частина все чекає побудови меморіального-музейного комплексу. Його проект вже розроблено, але початок будівництва тимчасово заморожено, поки триває розслідування вбивств на Майдані. Доречі, для правди, заморожено за вимогою близьких загиблих.
Натомість не вщухають суперечки про можливість розміщення тут закладів загального користування, таких як кафе, ресторани, магазини, та інше… Зважаючи, що ще дві будівлі розглядаються як частина меморіалу, а саме Український дім та Жовтневий палац, то такий спротив проти розміщення на окремій приватній території Будинку профспілок закладу, який ніяк не завадить роботі профспілки та однозначно буде мати попит, здається дивним.
Треба відзначити, що майже кожна будівля на Хрещатику має приміщення на першому поверсі загального користування і це всіх влаштовує, а в цьому випадку кожного разу піднімається істерика. Відзначу, що близько до будівлі працюють кафе (прямо на Інститутській), працює Музей медуз (прямо на Інститутській), працює Жовтневий палац. Чомусь саме будівля Будинку профспілок у центрі уваги, а інші ні. Знову ж, я бачу у цьому галасі лише економічні інтереси третьої сторони, яка хоче собі забрати ці приміщення.
В цілому, я згоден з колегами-експертами. Ми живемо в 21 столітті і немає ніякої проблеми, щоб в будинку профспілок в окремій частині від музею був, наприклад, ресторан української або іншої кухні.
Тим паче, що навіть сам директор музею розуміючи, що сучасний підхід до відвідин музею передбачає надання цілого комплексу послуг, та усвідомлюючи необхідність отримувати прибуток на утримання та всі інші видатки, не проти такої ідеї. Безумовно, при дотриманні морально-етичних норм співіснування. Треба розуміти, що в разі виключно державного фінансування всі дотаційні заклади часто-густо існують на межі виживання…
Я переконаний, що якщо мислити тверезо та дивися на речі реально, то завжди можна знайти баланс між вимогами та потребами більшості і збереженням архітектурної спадщини та історичної пам’яті народу, як це давно і вдало роблять у Європі.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.