Що би я робила, якщо б мені залишилось жити місяць

Цінуйте своє життя

Ми ніколи не знаемо, коли настане кінець нашому життю. Кожний з нас колись замислювався про свою смерть, про те, кому буде дуже погано без нас, а кому буде всеодно, як довго нас будуть згадувати, та що б ми робили, якщо дізналися про те, що жити нам залишилося не довго.

Зрозуміло, що можна почати розповідати про різні божевільні вчинки типу: «Я б обікрав центральний банк, та поїхав мандрувати світом, чи роздав гроші бідним», але насправді так ніхто не робить.

Я вважаю, що найголовніше не ховати себе раніше визначеного часу, не лягти в ліжко та чекати момента смерті, а намагатися зробити все те, на що нам не вистачило часу.

Щодо мене, я б нікому не розповіла про свій вирок, адже почнуть жаліти, весь час говорити про це повертаючи мене до проблеми, та навіть, якщо не говоритимуть нічого, то погляди рідних не дадуть змоги насолодитися залишком дорогоцінного життя. Так, саме дорогоцінного, адже ціну кожного дня, кожної години, кожної секунди ми відчуваємо тільки тоді, коли їх майже не залишилось.

В першу чергу я б вибачилась перед усіма, кого колись навмисно або ненавмисно образила, адже усім хотілося б, щоб їх згадували добрим словом.

Подорожувати б стала багато – мабуть, приходить усвідомлення, що так багато хочеться побачити і дізнатися , а часу так мало, що жити потрібно ЗАРАЗ, а не завтра і не далекими планами.

Але життя потрібно цінувати зараз за можливість стати людиною, за можливість пізнати себе і навколишній світ і навіть щось більше, за прекрасні миті, за боротьбу, за мрії і їх досягнення, за те що вона дана мені що б явити себе світові і живучи грати головну роль, вершити свою долю, за людей люблю життя і за те що тут так тонко і мудро все влаштовано, життя прекрасне його не можна не любити ним потрібно дорожити. Час оманливий, живіть, споглядайте, відчувайте, ми тут не на так довго як може здатися ... Світ величезний і прекрасний пірнайте в нього з головою!