Розповідь Дмитра Васильовича продовжувалася,з його вуст лунали
слова,подібні істині. Він сказав,що "правдиві речі - понад усе. А відчуття
правди - одне".Справді,як не крути інформацію,яка кількість думок не
існувала б,правда завжди залишається одна. Істина одна.І нікуди від цього
не втекти. І ми,як покоління,на яке розраховує сьогодні вся
Україна,повинні триматися цієї істини.
За словами Павличка,правду говорять неосвічені люди. Тому у своїй
майбутній професії нам потрібно пам'ятати,що нам довіряють і ми ні в
якому разі не можемо обдурити свого глядача, читача чи слухача. Та ні в
якому разі не братися за діло,будучи неосвіченими в ньому. Адже це
велика відповідальність.
Дмитро Васильович розповідав нам історію свого життя. Хочу зазначити,
що Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів
Івано-Франківської області,в селянській родині. Він згадував своє
дитинство, навчання в польській школі в с. Яблунів. І те, що був одним
українцем серед жидів і поляків.
Розповів як важко було йому, як не схотів читати вірша польською мовою
і сказав "Я українець. Буду читати вірша українською мовою". За що був
покараний залізною палкою по лодонях. Та словами вчительки,що казала:
"Нема нації "українець", є нація "русин". І ти є русином, запам'ятай".
Доречним до розповіді Павличка був вірш "Ти зрікся мови рідної ":
Ти зрікся мови рідної.
Тобі Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
Ти зрікся мови рідної.
Нема Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма —
В твій слід він кине сміх-погорду!
Дмитро Павличко мав антирадянську позицію. У 1948 році він виступив
на зборах Університету імені Франка,в якому навчався на той момент. Він
запитав у студентства: "Чому у Львові, в Університеті імені Франка, ми
говоримо російською?". За такі слова на Павличка був написан донос
секретареві Львову,проте відповідь була несподівана. Микита Хрущов сказав "А ви послухайте і подумайте,чому так". За вірш про Леніна
студента Павличка не виключили.
З того часу антирадянська поезія була для молодого поета як щит.А мова -
була провідною в його творчості.
Дмитро Васильович розповів, як у 64-му році,на з'їзді він був
представником від Української республіки. Хрущов сказав, що знає його і
поставив виступати першим. Павличко на той момент був молодим
парубком,та злякавшись, почав говорити російською. На що Хрущов
сказав йому: "Дмитро, говори українською!"
З часом він розповів про своє знайомство з Горбачовим. На одній
конференції Михайло Сергійович обмовився такими словами "Україно,
моя Україно! Гарний вірш Тичини". Павличко зауважив, що це вірш
Малишка. І таких ситуацій було чимало. Наприклад, іх розмова:
- Чи бачили Ви хоч один напис українською в нашій країні, ви ж об'їхали
всю Україну! - спитав Павличко.
- Так! На річці написано "Дніпро". - відповів Горбачов.
- Ні, "Днепр"!
- Він націоналіст!
Та з часом виявилося, що на річці справді написано "Днепр",хоча це і
символ України.
Павличко висловив свою думку щодо видатної постаті в історії України -
Тараса Шевченка. Він зауважив, що провідною думкою у сценаріях Тараса
Шевченка є тематика свободи. "Доки його народ у неволі - він у неволі.
Немає індивідуальної свободи. Свобода може бути лише спільною!"
Він навіть обрав собі будинок на Бесарабці, бо вікна квартири виходять
саме на ту площу, де фотографувався Шевченко.
Наприкінці нашої зустрічи поет висловив свою думку щодо нинішнього
політичного стану нашої країни. Сказав, що "досить називатися нам
слов'янами,нам потрібно йти в Європу"."Росія - це гідра! Москва нас
завжди хоче знищити і війна з Росією йде вже тисячі років".Приємним завершенням нашого спілкування була новина про можливість
придбання книжок Дмитра Павличка і те, що Дмитро Васильович матиме
час залишити свій автограф на сторінці.
Хочу висловити свою подяку перш за все своєму викладачеві Володимиру
Івановичу. Завдяки йому відбулася наша зустріч з живим творцем
української історії. Ми вдячні йому за можливість спілкування з легендою.
Та велика подяка самому Дмитру Васильовичу! Слухати його розповідь,а
більш того спілкуватися з ним - вища насолода! Дякуємо Вам і чекаємо
Вас у стінах нашого Інституту знову!