Співпраця чи профанація?

Чи можливий відкритий та результативний діалог влади та бізнесу? Це питання особливо актуальне зараз, в період змін, які відбуваються в України

Побудова нових відносин неможлива без налагодження результативної співпраці між владою та бізнесом. А в основі будь-яких відносин, як ми знаємо, лежить довіра та взаємна повага сторін. Крім того, за всі роки незалежності ні бізнес, ні влада так і не змогли чітко та назавжди встановити взаємини на рівні простих європейських правил: всі ранги представників влади є лише менеджерами, які найняті громадянами для управління країною.

Люди і бізнес мають довіряти владі на всіх рівнях. Не сліпо вірити, а саме розуміти і довіряти професіоналізму державних службовців, які реалізують державницьку функцію. Звучить утопічно, згоден. Але – цілком реально, якщо справді працювати, а не робити вигляд.

Так, для участі бізнесу у прийнятті важливих рішень щодо розвитку Києва, законодавством передбачено створення консультативного органу при КМДА – Координаційної ради з питань розвитку підприємництва. Основне її завдання – сприяти реалізації державної політики у сфері розвитку підприємництва та реалізації регуляторної політики.

До складу Коордради входять представники громадських  об'єднань підприємців та представники  місцевих  органів  виконавчої  влади. Очолює її голова КМДА, який має двох заступників –  від влади міста та від об’єднань підприємців.

Мені відомо, наскільки важливим є зворотній зв'язок в діалозі «влада – бізнес». Але мені також відома інша сторона справи: досвід взаємовідносин влади і бізнесу призвів до утворення багатьох громадських організацій. Фундатори таких об’єднань підприємців гарно засвоїли принцип дії  профспілок,  висвітлені в фільмі «Хрещений батько», та застосовують їх на практиці. Громадські об’єднання підприємців стали суто «лобістами» сфери бізнесу яку вони представляють. Чому так сталося?  Хто винен? Можна сперечатися довго, та краще зробити висновки і винести досвід.

Ми перегорнули сторінку. Суспільство змінилося. Воно подорослішало, усвідомило, як хоче жити, за якими принципами і в якій країні.  Київ, столиця України, має стати прикладом, «еталоном» соціальної свідомості та зрілості у формуванні партнерських взаємовідносин «влади, бізнесу та громадянського суспільства». Я вірю, що спільними зусиллями це можливо.

P. S. Ми часто забуваємо, що дім - це не лише квартира, будинок чи палац. Дім – це також і місто де ми проводимо більшу активну частину нашого робочого часу. Всі ми своє життя рухаємося до створення комфортних умов перебування вдома. Тож давайте почнемо робити наше рідне місто комфортним – адже це частина нашого життя.