Кому потрібен ядерний могильник під Києвом, або Одного Чорнобиля було мало?

До річниці Чорнобильської катастрофи Кабмін вирішив збільшити ядерну загрозу для Києва

Новий Кабінет міністрів України продовжує справи екс-Президента В. Януковича, зокрема активно реалізує ідею створення централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Чорнобильській зоні. Уряд дав дозвіл на відведення земельних ділянок загальною площею понад 45 га для створення ядерного могильника під Києвом, збільшуючи загрози для мешканців столиці та сусідніх міст.

Подальше нарощування обсягів відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні не віщує нічого хорошого, а тільки підвищить ризики для життя і здоров’я як киян, так і мешканців довколишніх населених пунктів.

Адже будь-яка ймовірна нештатна ситуація на одному із об’єктів підвищеної небезпеки, розташованих у Чорнобильській зоні, призведе, як мінімум, до ускладнення функціонування та обслуговування усіх інших. До того ж, небезпечним є і транспортування ядерних відходів до майбутнього централізованого сховища від діючих АЕС через усю територію України, оскільки створюватиме постійні загрози для життя людей і стану довкілля в районах, через які пролягатимуть маршрути цих перевезень.

Тому будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у такому вигляді є міною уповільненої дії під Києвом. Фактично це створення нового Чорнобиля на тій самій території. Аварія, що трапилася 28 років тому, так нічому чиновників і не навчила. Найцинічнішим у цій ситуації є те, що Кабмін прийняв рішення щодо виділення землі під будівництво ядерного могильника за декілька днів до роковин трагедії. Замість того, щоби долати наслідки тієї аварії, керівництво держави створює чергову проблему для майбутніх поколінь.

Ще у 2012 році, коли Верховна Рада тільки прийняла закон, який передбачав будівництво такого сховища, я як голова Партії Зелених України звертався до Президента з вимогою ветувати його з огляду на надзвичайно високі ризики і для здоров’я людей, і для стану довкілля. Проте, як бачимо, закон був підписаний екс-президентом, а земельні ділянки відводяться новим урядом. То в чому різниця – тільки у прізвищах?

Як і два роки тому, наголошую, що ідея створення у Чорнобильській зоні поверхового «сухого» сховища місткістю 16,5 тисяч відпрацьованих теплових збірок з усіх АЕС України є хибною. Це не є адекватним вирішенням проблем поводження із відпрацьованим ядерним паливом і використання Чорнобильської зони.

З метою мінімізації загроз для здоров’я людей необхідно будувати сховище іншого типу – глибинне, а не поверхове.

Навіть вважаючи Чорнобильську зону безальтернативним місцем розміщення централізованого сховища, можна було би обрати альтернативне технічне рішення, а саме – замість планованого поверхового сховища створити на обраному майданчику глибинне сховище свердловинного типу, де відходи ядерного палива зберігалися б без переробки (але після необхідної витримки на АЕС) на глибині від двох до чотирьох кілометрів у наявних там кристалічних породах. Таким чином була б забезпечена висока надійність ізоляції радіоактивних матеріалів.
Та замість того, щоби дбати про безпечність майбутнього сховища для людей, лобісти цього проекту розповідають, що Україна заощадить значні кошти, якщо не відправлятиме відпрацьоване ядерне паливо за кордон. По-перше, суми такого заощадження майже не називають, тому складно сказати, чи адекватні вони порівняно з витратами на будівництво сховища - 3 млрд. 680 млн. грн. А по-друге, здоров’я і життя людей – це не те, чим можна ризикувати навіть заради заощадження бюджетних коштів.