Застілля правників і прокурорських

Найбільше чарок було випито до генпрокуратури. Усіх подивувало, вразило солов'їне соло колишнього заступника генпрокурора Олексія Баганця...

---

Сьогодні замало не випадково довелося потрапити на один цікавий "круглий стіл" за темою "Право на свободу та особисту недоторканність". Організували його правники, адвокати, правозахисники, соціологи, політологи. Але були тут і представники генеральної прокуратури, міліції, напевне, і СБУ, але вони, схоже, не реєструвалися, народні депутати. Був Степан Хмара, Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. Виступала директор Центру суддівських рішень Наталя Верещінська.  

Усіх, насамперед чоловіків, здалося мені, покорила Валерія Лутковська. Урядовий Уповноважений у справах Європейського суду. Справді видна, колоритна жінка. Такій дійсно треба представляти саме Україну. А виступає ж як гарно! Всі дивилися і слухали, затамувавши подих. Шкода тільки, що справи у нас із правами людини в тому суді настільки хренові, що навіть здавалося всі за "круглим столом" заплачуть услід за Валерією Володимирівною…

Виявляється, в Україні є один чоловік який нещодавно у Європейському судді стільки "накалатав" нашій Україні, як у пісні про Аргентину і Ямайку, котрі грали у футбол. І тепер під ці вимоги, котрі мають кардинальні значення для права на свободу, як образно пояснила пані Лутковська, потрібно підганяти всі проблеми під те, хто у нас в державі, так би сказати "доторканий, а хто ні, та з якого боку…".

Ще заходячи до зали, я подумки подивувався: «А якого дідька тут роботи Олексію Баганцю"? Так, так, саме тому, що був прокурором Рівненької, Донецької, Львівської областей, працював заступником генерального прокурора України, здійснював персональний нагляд за розслідуванням справи Г. Гонгадзе.

Із якого боку він пристосувався до прав на свободу? Усе ж тільки саджав. Роками, десятиліттями. Із журналістами, було таке, запекло воював.

Ще навіть подумалося, чи не зустріну бува тут недорікуватого генерала Потебенька. Котрий теж, можливо, перелицювався у правозахисники.

Аж коли розсілися за столом, із дивом прочитав табличку: " О.В. Баганець, адвокат, почесний президент компанії "Баганець та Партнери".

Ви, зрозуміли, Олексій Васильович уже, виявляється, на нашій стороні!? Серед захисників.

Рветься його душа в рай, а от щось немовби не пускає. Бо примостився він все таки за "круглим столом" серед своїх. Хоч і колишніх. Поруч із заступником начальника управління генпрокуратури В.А. Стеценком, першим заступником начальника Головного слідчого управління генпрокуратури В.Н. Бойком. Так і просилося на язик пояснення ситуації: ніяк не одірветься прокурорський плеканець од системної пуповини в погонах.

А коли ж надали йому слово, то, виявилося, що думками і помислами вчорашній прокурор уже глибоко в адвокатурі. Хтось дав перед цим Олексію Васильовичу на аналіз матеріали адвоката Юрія Луценка щодо дій генпрокуратури і суду по ув’язненню колишнього міністра внутрішніх справ. Пан Баганець, посилаючись на правові норми, на прокурорську практику, практику роботи судів, що називається знищив до кореня абсурдні, пришелепуваті звинувачення, висунуті проти лідера "Народної самооборони". Він цитував і цитував несусвітні абзаци зі справи, які не мали будь-якої правової основи, навіть елементарного глузду. Таке складалося враження, що її писали суцільні невігласи.

- Виходить, - в одному місці зробив висновок із зачитаних документів О.В. Баганець, - що Луценка посадили за грати тільки за те, що він давав інтерв’ю ЗМІ. Так можна зрозуміти те, що йому інкримінувала генпрокуратура і суд… Я понад тридцять років відпрацював в системі прокуратури, але подібного звинувачення не чув. І що це за суддя, який приймав таке несусвітнє рішення?

Мені на мить навіть здалося, що Олексій Баганець хотів встати з-за столу і перейти зі стільцем в інше місце, де сидів брат Юрія Луценка – Сергій Віталійович. Я зумів у своїй фотокамері зробити стоп-кадр, коли колишній високий генпрокурорський чин у розпачі розводив руками. Мовляв, що тут поробиш: гади, та й годі. Хоча саме цього в мікрофон не сказав… Але із зовнішнього вигляду все було видно...

Усе таки й до його, бачите, дійшло. Білі нитки добре видно. Особливо ж тоді, коли ними шито по живому.

“Я 32 роки пропрацював в прокуратурі, але я такого подання не читав!”, - зауважив Олексій Баганець.

Адвокат також відповів на репліку представника Генеральної прокуратури, який зауважив, що у випадку незгоди з рішенням прокуратури можна звертатись до суду. Олексій Баганець у відповідь процитував уривок з рішення суду про тримання Луценка під вартою: “Приймаючи рішення про зміну запобіжного заходу, суд з проміж іншого врахував обставини та підстави обвинуваченого Луценка, а також не визнання ним своєї вини у вчиненому та фактично відмову давати показання в ході досудового слідства”.

“Коли слідчий написав таке — Бог з ним, можливо йому так сказали”, - прокоментував О.Баганець цей уривок з рішення суду. - “Але коли суддя пише таке, ігноруючи вимоги статті 63 Конституції, статті 43 КПК, статті 142, де чітко сказано, що обвинуваченому надано право відмовлятись від дачі показань відмовлятись від пред'явленого звинувачення... От вам і право людини!”.

“Я не знаю, політична ця справа, чи не політична, але коли я почитав цю скаргу, то прийшов до висновку, що дійсно підстави сумніватись в об'єктивності слідства і об'єктивності суду є!”, - резюмував Олексій Баганець.

Сусіда О. Баганця, коротко стрижений русявий генпрокуроівець  В.Н. Бойко, сидів, низько схиливши голову, увібравши її в плечі, верхній знімок. Немовби школяр, якого впіймали на тому, що він свердлив стінку до сусіднього к…ту. 

Але чи легше від того Юрію Луценку на нарах?

Ні на йоту. На словесне застілля правозахисників і прокурорів не прийшла сама і не прислала на нього жодної людини зі своєї служби, яка нині, до речі, вже нараховує батальйон різномастих папероносців, розігрівачів кави та чай, Ніна Карпачова. Хоча в документах вказувалося, що уповноважена з прав людини Верховної Ради України мала виступати на засіданні означеного "круглого столу".

Вирішила, напевне, що право на свободу та особисту недоторканність в Україні уже на висоті. Що вже нікому не ламають кістки в правоохоронних органах, що в слідчих ізоляторах не просиджують під вартою по декілька років.

Думаю собі. Це коли вже Олексій Баганець, учорашній генерал-лейтенант прокуратури, заступник генерального прокурора відверто, привселюдно каже всім, де за столом знаходяться представники засобів масової інформації, зарубіжних правових організацій, як приміром, Швейцарського бюро співробітництва, про те, що проти Юрія Луценка справу його вчорашні колеги-слідчі сфальшували, що екс-міністра "причинили" за ґратами фактично заради того, щоб закрити йому рота, роздробити, обезкровити опозицію, значить влада його просто боїться. Влада буквально тремтить перед Юрієм Луценком на свободі. І в своєму безсиллі робить одну дурницю за іншою.

Чи не найбільше претензій, конкретних, ділових до генпрокурорівців, до їх слідчих, зрозумівло, мав Сергій Луценко. Він представляв їм один за одним конкретні документи, підписані відповідальними прокурорськими особами, які наочно доказували повну абсурдність кримінальної справи проти брата, необхідність утримування його під вартою. Доказував натуральні фальшування, неприховано, даруйте на слові, дурноваті відповіді офіційних осіб. 

Перший заступник начальника Головного слідчого управління В.Н. Бойко тільки зблискував очицями з-під насуплених брів, добре знаючи, що Сергій Віталійович правий. Що каже все правду. Аргументи його беззаперечні

Що безсумнівно правий і Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, який заявив, що більш абсурднішої справи, ніж утримання Юрія Луценка під вартою, в їхній організації просто таки не зустрічали. Це повний правовий нонсенс.

Що, нарешті, безапеляційно правий і Герой України Степан Хмара, котрий переконаний, що свинство проти Ю. Луценка вчинено за розпорядженням кримінальної влади…

Фото автора