Для декого лизоблюдство є формою самодостатності і самоіснування. Коли це виходить на рівень перших осіб держави, від них хочеться відмахнутися як від набридливих мух…
Скільки знаю В. Литвина у владі, не перестаю дивуватися. Це ж треба мати такий небуденний, неординарний, екстравагантний талант, аби так завжди уміло пристосовуватись до обставин, щоразу когось у чомусь звинувачувати (не конкретно, в лоб, на прізвище, а з допомогою евфемізмів, натяками – така хитра, лисяча тактика), але неодмінно при цьому вихваляючи, буквально вилизуючи владу. Лиш би заради цього, мабуть, самому залишатися на плаву.
Як відомо, свого часу при Л.Кучмі у цьому неперевершеному смакуванні він таких добився небачених вершин, що вдячний "русявий" глава держави, схоже, насамперед за подібну улесливість присвоїв йому високе звання Героя України.
А тепер уявімо таку картину. Одні на морозі, на холодних плитах Майдану заробляють пневмонії, туберкульози, синяки і тумаки від міліції, яку на повстанців проти кривавого режиму раз по раз кидає влада. В. Литвин тим часом на Банковій носить чаї Л. Кучмі, підказує як і кого скрутити в баранячий ріг, куди і кому передати на знущання, і хоч, власне, на виборах перемагають ті, хто з народу, хто піднявся на печерські пагорби з низів буремного Хрещатика, але врешті-решт на верхній парламентській бантині знову зручно вмощується, звиває собі місце він – уже увінчаний лаврами Герой В. Литвин.
Нині спостерігаємо дещо інший сюжет.
Буквально вужем на сковороді звивається той, хто буцімто найбільше "потрібен Україні". Еге ж, запахло смаженим.
У Партії регіонів дали зрозуміти, що ні пан Литвин, ні його "Народна партія" (яка ж вона народна, коли за неї уже майже ніхто не голосує, як це переконливо продемонстрували минулорічні місцеві вибори!?) насправді їм більше не потрібні.
Пояснення цій метаморфозі просте. Тих, кого легко можна купити, так же задарма можна і викинути. Без жалю. Як непотріб. Позаяк ні сам В. Литвин, ні його мізерні парламентські штики нині вже не варті й ламаного гроша в базарний день… Перебіжчиків стільки, хоч гать гати.
Аврал на кораблі останнього кучмівського Героя спонукує відверті прояви справдешніх фонтанів любові й пристрасті до того, хто зійшов на престол. Щоб бачив і оцінював. Адже ті, хто нині лише товпляться у проходах до головного престолу ще не вміють так вишукано "прогнутися", як це зробить він, так би скзати, Герой закулісних різноманітних домовленостей.
Відтак, цинізм лизоблюдства, догоджання, вихваляння переходить уже всі мислимі міри людської пристойності. Спікер законодавчої гілки влади, висловлюючись фігурально, буквально заціловує главу держави, майже молячись на нього із найвищих амвонів.
Ось полум’яні рядки з стенограми виступу В. Литвина, мовлені ним 1 лютого ц. р. при відкритті чергової сесії Верховної Ради:
"Про реформи говорять всі, причому дедалі більше. Це ключове слово в лексиконі політиків, але скажіть: хто запропонував активну, в тому числі мізкову роботу щодо виведення країни зі складного соціально-економічного становища? Хто на ділі окреслив і запропонував своє бачення реформ та наполягає на здійсненні далеко не простих перетворень? Президент Віктор Федорович Янукович."
Тут би далі мало ще стояти "Ура!" Гучне і протяжне. Але, либонь, усе таки посоромився. Дещо не ті часи.
Явно поскупився спікер парламенту. І даремне. Якби потім, зауважу, не пошкодував за відсутність цієї дешевої емоції…
А вже сьогодні, 8 лютого, у Житомирі В. Литвин заявив журналістам, що президент Янукович за рік свого керівництва "зробив максимум із того, що він міг зробити…" (http://korrespondent.net/ukraine/politics/1183875-litvin-yanukovich-za-god-prezidentstva-sdelal-maksimum-iz-togo-chto-on-mog)
Авжеж, в Україні за цей рік стали буденною справою повальні арешти людей, які представляють опозицію. Проводяться обшуки блогерів, здійснюються "виховні години" в правоохоронних органах із журналістами.
Стався зліт до космічних висот цін на продовольчі товари. Зареєстроване непомірне зростання до рівня зарплат і пенсій комунальних платежів, вартості води, електроенергії, газу.
Це, до речі, тоді, коли обманом (за найбільш активної підтримки саме В. Литвина) парламентом ратифіковані злощасні харківські угоди, які повинні були, як мінімум, відстрочити застосування цінового газового капкана для України…
А дзуськи. Що зі стола упало, голодний російський крокодил тут же проковтне без жалю і сліду. Це щоб ми всі надалі знали...
Про те, яких насправді вражаючих досягнень здобула влада Віктора Януковича за перший рік своєї роботи на світовому рівні, широко подають міжнародні інформаційні агентства.
А вони, на жаль, повідомляють, що в рейтингу свободи Україна втратила одразу 42 позиції і скотилась з 89-го в 2009 році на 131 у 2010 році. Рейтинг рівня розвитку суспільства, який визначає ООН, знизився з 76 до 83 місця. В "табелі про ранги" щодо економічно розвинутих держав Україна посіла передостанню, 39-ту позицію в Європі (за нами лише Молдова).
У рейтингу економічних свобод втрачено 12 позицій, і ми скотились на 164 місце в світі, а в Європі займаємо останню позицію. За рейтингом конкурентоспроможності Україна посіла передостаннє місце в світі і за нами залишається лише Венесуела. Але найбільш важливо, що за визначенням міжнародної інституції "Freedom House" держава Україна вперше за останні шість років визнана не вільною країною…
У зв’язку з таким "веселим цвинтарем", як визначав подібні "успіхи" влади незабутній Василь Стус, хотілося б запитати у вельможного пана Литвина таке:
Це саме за ці "високі заслуги" виставили ви главі держави публічне "відмінно"?
Це саме в цій царині В. Янукович за рік "зробив максимум із того, що він міг зробити…"?
А невже ж бо, могло бути ще гірше?
Не вірю. Гадаю, що прикріше вже спрацювати не міг би, мабуть, ніхто…
Однак це ще не все. "Обслинивши" з ніг до голови главу держави з приводу його неіснуючих перемог, В. Литвин не заспокоюється. Він, там же, на рідній Житомирщині, ще й детально пояснив журналістам (аби ж знала вся Україна, а насамперед, мабуть, у Партії регіонів), що, мовляв, цю високу оцінку заслуг дорого Віктора Федоровича він повідав і особисто панові Януковичу, в приватній телефонній розмові. І сталося це ще 7 лютого, коли виповнилася річниця з дня торішнього другого туру голосування на президентських виборах. І при цьому В. Литвин не забував зазначити, що він (мабуть же ж, єдиний, а хто б іще міг додуматись до подібного!?) принагідно привітав В. Януковича з цією вікопомною подією.
Складається враження, що відчувши тріск у кріслі під собою, В. Литвин незабаром дійде до того, що почне вітати окремо кожну впливову особу в оточенні В. Януковича з роковинами входу в кабінет на Банковій або в Кабінеті Міністрів на Грушевського...
Лиш би ще раз, зайвий раз нагадати про себе.
Але, як відомо, набридливих мух усі гидливо відганяють від себе…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.