Ходить блудом наша опозиція, не знаючи чим зайнятися...

Штрихи до портрету трагічних днів України...

Така біда, таке невимовне горе скувало державу. Пішли в інші світи, захищаючи майбутнє України десятки і десятки здебільшого молодих та красивих людей. Їм би ще жити і жити. А цей політичний мотлох, усякі нардепики, політичні перекинчики-проститутки, ніби дідьки на веселі відьом і далі водять хороводи на Печерському пагорбі поблизу Маріїнського парку. Маю на увазі «героїну» нашу верховну зраду.

Ось подивився нині, 21 лютого, трансляцію ранкового засідання парламенту, зрозумів, що не тільки В. Янукович і його кривава камарилья винні в тому, що злочинці втопили Україну в крові. А й такі бездарні «лідери» (від нині пишу щодо них це визначення лише в лапках), як А. Яценюк, В. Кличко, О. Тягнибок. Це ж ними набрана, сформована така безлика мосовка ще одного сонму кнопкодавів у сесійній залі.

Уявляєте, об 11-ій 21.02.2014 р. А. Яценюк виходить на трибуну Верховної Ради України і заявляє. Давайте, мовляв, на годину зробимо перерву в своєму засіданні, і ось тут таки, у цьому залі, напишемо проект закону про повернення до Конституції 2004 року.

Яке безумство, яка безпардонність і безвідповідальність! Опозиція має в своїх рядах 169 народних депутатів! По суті, батальйон найбільш високооплачуваних ледарів і нероб. І вони ще до цих пір не мають розробленого проекту такого закону. Хоча плещуть про це язиками вже три місяці поспіль. Відтак, приходять на роботу в парламентський зал як на видовище, наче в цирк, чи театр, аби показати свої наряди, вирішити власні потреби, просто погомоніти.

Та їх, погодьтесь, давно вже мало бути напрацьованих сто таких проектів, готових на всі випадки домовленостей для остаточного уточнення, якби нардепи турбувалися, жили проблемами народу, держави. Тим паче, що в кожного з цих, так званих  «слуг народу» аж по чотири помічники-консультанти, До речі, державних службовців, за статусом - співробітників апарату Верховної Ради з усіма привілеями, зарплатами з казни.

Дивно, незрозуміло, немислимо, що коли проурядові сили масово вбивали людей  у самому центрі столиці, на очах усього світу, їм усім недорікуватий дід В. Рибак із свого крісла-амвону сказав, що парламент працювати не буде, ні в четвер, ні в п’ятницю (себто, 20-21 лютого), і вся ця, даруйте за відвертість в оціночному моєму суджені, отара, понуривши голови слухняно розійшлася. В основному по своїх апартаментах, сіла перед телевізори, захопилася спостерігати немовби бойовик те, як снайпери на полюванні відстрілюють героїв Майдану буцімто скажених хортів. Хоча насправді всі ці люди мали б кричати до всього світу, маючи, між іншим, статус державних, політичних діячів, а дехто з них навіть співпрацюючи в Європарламенті,  до дипломатичних місій зарубіжних країн, євроструктур, закликаючи до негайного припинення страшного братовбивства. Еге ж, як води набрали до рота. Всі без винятку. Як щурі сховалися по норах.

Хіба це не зрада інтересів народу, Майдану, коли маючи в своїх рядах таку величезну силу – 169 народних депутатів, опозиція уподобалася до рибаків-єфремових, які мовчазно схвалювали бійню «орлів захарченка», чи чиї вони там є насправді? Очікували, чия, мовляв, візьме.

Я більше будь-кого іншого знаю справжню ціну нардепу Олегу Ляшку, оскільки ми не мало з ним стикалися ще за часів активної журналістської діяльності. Але маю віддати йому належне. Саме він у четвер, 20-го, коли над Майданом літаки кулі снайперів, із невгамовної  сцени неодноразово просто таки кричав у мікрофон: «Чому не працює Верховна Рада!? Це зрада! Всі народні депутати на засідання парламенту на 15 годину!»

Із найкращого боку проявила себе і група інших незалежних народних депутатів, зокрема, і голова парламентського комітету В. Литвин, які прилучилися до справи негайного запуску роботи Верховної Ради.

А де ж були ці так звані опозиційні «вожді- командири»?

Усе протирають штани на таємних переговорах,  то з Рибаком, то з Януковичем. Іноді, про людське око вискочать на сцену Майдану, покричать речівки, і знову ховаються невідомо куди. Іноді, покрасуються в телевізорах під час якихось там перемовин із зарубіжними гостями.

А ось справжній результат роботи стає фактом тоді, коли виявляється, що в парламенті немає фактично ніяких практичних напрацювань. Ніяких законопроектів для розв’язання глибокої державної кризи. Оце так вони «рятують Україну».

Немає проекту кандидатур для формування опозиційного уряду. Складається враження, що й тут очікують, аби за них над цим попрацювали, приміром, Ангела Мерекль і Джо Байден, Катрін Ештон, чи Вікторія Нуланд.

Із такими примітивними поводирями ми далеко не зайдемо. Позаяк дуже мілко вони орють...

Ходять із однієї таємної розмови на іншу. Про щось ведуть таємні перемовини. Звичайно ж, від імені Майдану, якого, схоже, вже просто таки цураються. А Майдан про ті домовленості насправді не знає нічого…

Не даром, що їх за носа водить навіть вилинялий компартійний дід Рибак, який, під мовчазну згоду «лідерів» опозиції то відкриє, то закриє , за своїм побажанням, засідання парламенту. А найчастіше з його уст чути: «Прошу зайти на перемовини до кабінету голови Верховної Ради…»

Боже, коли вже закінчиться це безглузде кіно, коли вся суть роботи нардепів від опозиції зводиться лише до того, аби попіаритись. Адже 169 народних депутатів України фактично й нині знаходяться начебто на підтанцьовках у кримінальної влади. З цього баласту ні законопроекту отримати, ні альтерантивного уряду сформувати, ні програми перспектив вибудувати. Така собі беззуба прислуга безвольних "лідерів", які, чесно кажучи, тільки й волочаться з однієї таємної розмови на іншу  кабінетами кривавої влади. І сором'язливо ховаються від людей Майдану...

 Якщо помиляюся – поправте…