Ра-дуй-ся!...

Сім тисяч пампушок, фестиваль вертепів, жива шопка та шестиметровий дідух – це лише незначна частина усіх причин приїхати на Різдво до Львова.

Сім тисяч пампушок, фестиваль вертепів, жива шопка та шестиметровий дідух – це лише незначна частина усіх причин приїхати на Різдво до Львова. Загалом таких причин – сотні: це суничівка, нафтівка, калганівка, анисівка, медовуха, кава з вогником, гаряча чоколяда з ромом, хріновуха, кминівка, липова банківська настоянка, а також настоянки з волошки синьої та гілок дикої груші тощо.
Кожен їде до Львова за своїми вигодами. Хтось – у гендель-тур, інші – повитріщатися на архітектурні дива, хтось – насолодитися релігійним натхненням, що панує у Перлині Галичини на різдвяні свята.

Я їхав – просто поєднати усе це. Львів різний, Львів гоноровий, Львів змінюється щороку. Цьогоріч я знову зробив кілька приємних і неприємних нотаток після подорожі. З неприємного – не пропонуйте мені у Львові, колисці усього українського, розмовляти російською. Приємно, що замість повісити на гілляці, мені пропонують спілкуватися зручнішою мовою. Але російською я поговорю і в Одесі, і у Дніпропетровську. А до Львова їду насолоджуватися мелодикою та усілякими словесними досі нечуваними конструкціями української. І вчитися.
З приємного – це самі львів'яни, їхня готовність до ЄВРО-2012, їхні діти, їхня віра. Такої кількості вертепів я і справді раніше не бачив. От тільки – я можу помилятися – але окрім «Добрий вечір тобі, пане господарю» і «Бог ся рождає», українці мають набагато більше колядок і щедрівок. А співали по кав'ярніях та домівках тільки ці дві. Десь разу із десятого, релігійне натхнення почало щезати. Але то дрібниці.
Головне - традиції святкування, яскраві костюми, щира радість – це Львів. Я буваю там влітку і взимку. У центрі й на околицях. У рестораціях, та вдома у друзів. Щоразу місто Лева гостинне, горде й прекрасне. Дякую тобі, Львів!