Чому Україні потрібні розпуск парламенту, дочасні вибори Ради?

Дивно, чому з цього приводу мовчить опозиція. Чи не тому бува, що нинішнім її керманичам подобається купатися в променях слави? А політв'язні нехай іще потерплять...

За всю каденцію нинішньої Верховної Ради, її голова В. Литвин виголосив, мабуть, єдину правильну думку: нинішній парламент потрібно терміново розпустити. Оскільки такий законодавчий орган – іще одна, додаткова ганьба України.
Виголосив це він у п’ятницю, 25 травня ц.р., після 10 години ранку, коли після консультацій з керівниками фракцій стало однозначно зрозуміло, що провладна більшість затято стоїть на своєму – їй потрібно за будь-яку ціну протягнути через парламент скандальний законопроект про свідоме, інспіроване Москвою «орусачення» південної та східної частини України, а опозиція готова ледь на смерть стояти проти цього.
Але я не блогер-попугай, котрий швиденько повторює думку політика, яка сподобалася. Про необхідність розпуску парламенту, який є політичною опорою недолугого режиму крадіїв і розтягаїв, я написав у своєму посту того ж таки 25 травня, але ще о другій годині ночі. Так би сказати, значно раніше висновку пана Литвина. Дивіться тут - http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/rak91/a66083
Справді, нинішній парламент приніс багато шкоди Україні. З його допомогою нинішня правляча верхівка довела Україну до вершин світової корупції і казнокрадства, поклала на лопатки середній клас, ввела в державі монархію олігархії, державними діячами зробила вчорашніх кримінальних авторитетів. Нинішній глава держави успішно обвішує їх орденами - . http://www.pravda.com.ua/news/2012/05/16/6964659/
Скажіть, хіба не нинішня опозиція постійно наголошувала повсякчас, що режим В. Януковича створив моноліт із вертикалей влади, перетворивши Верховну Раду на «кнопкодавну» служницю інтересів олігархів, і, зокрема, головної «сім’ї»? Що нинішній парламент є збіговиськом потворних тушок, сморід від яких розноситься всією Україною?
Виникає цілком логічне запитання: чому ж тоді опозиція не підхопила лозунг В. Литвина про розпуск Верховної Ради, проведення дочасних парламентських виборів?
Хтось, напевне, скаже, що які можуть бути вибори, коли лідери опозиції знаходяться за  гратами? Тоді я відповім: а де гарантія того, що Юрія Луценка і Юлію Тимошенко випустять до 28 жовтня 2012 року?
Розпуск парламенту, оголошення дочасних виборів тільки б пришвидшили неминучу розв’язку, адже остання резолюція Європарламенту по Україні (http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/05/120524_europarliament_resolution_hk.shtml )від 24 травня ц.р., сердиті заяви високопосадовців США засвідчують, що світова спільнота не уявляє українських парламентських виборів без участі в них Юрія Луценка та Юлії Тимошенко.
Крім того, як на мене, то для пришвидшення процесу перевиборів парламенту є ще два важливих аргументи.
Перше, це те, що «виборче залізо» треба кувати поки воно гаряче. Маю на увазі пильний інтерес  до України, у зв’язку із Євро-2012. Будьмо певні, вже з липня інтерес до України втратиться і це ще більше розв’яже руки браткам у владі. Дулі в кишені складуть вони комісарам Євросоюзу і сенаторам Держдепу США. Хоч сто нових з’явиться різноманітних комюніке і резолюцій, твердокам’яний донецький шаріат не поступиться своїми амбітними завоюваннями – політичні противники їх повинні сидіти у в’язниці.
Щоб уяснити природу цього явища читайте таких підпільних солов’їв режиму. Таких, приміром,  як Кость Бондаренко (http://blogs.pravda.com.ua/authors/bond/4f9f051db2080/) , котрий за допомоги третього закону Ньютона пояснює, що В. Янукович такий психологічний тип, на якого, образно кажучи,  де сядеш там і злізеш. Особливо за сприяння тиску.
І друге. Стосується воно персонально бранців, які томляться в тюрмах. На носі спекотне літо. Для тих, хто знаходиться в чотирьох стінах в’язниці – страхітлива пора. Пережити його в задушливому мішку, все одно, що десять літ просвистати на свободі. Тому розпуск парламенту, оголошення дочасних виборів, це шанс зберегти здоров’я тим, хто протиправно знаходиться під замком.
Однак, чомусь нинішні лідери опозиції не поспішають підтримати ідею дочасних виборів. Чи не тому, що сподобалося бути в центрі політичної уваги?