Донецькі роздробили Україну на три частини...
Як ви гадаєте, чому мовний "закон" регіоналів з’явився тільки через два з половиною роки після знаходження донецьких при владі? А лапки мої в попередньому реченні, принагідно уточню, означають лиш те, що насправді ніякий це не правовий акт, оскільки прийнятий він у нелегітимній формі тільки пів сотнею парламентських "піаністів", із порушенням всіх можливих і неможливих регламентних та юридичних норм законотворчості.
Відповідь на запитання проста, як дишло. Два з лишком роки люмпен несамовито набивав кишені, займав пости "хлібних" державних висот, облаштовував під себе кабінети і крісла, ладнав лазні, басейни й джакузі, ресторани та бари, закупляв дорогі коньяки, віскі, гаванські сигари. Коли життя на широку ногу в цілому було начебто налагоджено, забажалося під це останнього – морального, душевного комфорту. А на шляху до його виявися… мовний бар’єр.
Успадкувавши від новоявленого кочубея В. Ющенка владу в Україні як підкилимний трофей, донецькі будують насправді босяцьку державу. Зі своїми законами - "по понятіям".
Звідсіля драконівське правило для співіснування суспільства: своїм усе, чужим – відповідно до Закону. Саме цим пояснюється й комічне переслідування тих, хто вивісив білборд із бабусею, яка хоче переписати хату на кота, аби лишень на виборах провалилися "регіонали". Бо так же ж хочеться ще поправити-покерувати бодай одну каденцію…
А яка, скажіть, босяцька держава без фєні? Ну, ніякого натурального комфорту. Для повного державного статусу потрібно вивчати якусь там мову. Чи не простіше відмовитись від цього. Бидло й так усе зрозуміє. А не тямить – навчимо нашого, вєлікого і могучєго… З донецькою, зрозуміло, шліфовкою…
Тому й проламали 3 липня ц.р. усе що тільки можна було витоптати у Верховній Раді. Пішли на свідоме, безбереге порушення норм і правил, лиш би виконати соціальне замовлення "общака" – дати бодай фальшиву ланку ланцюга для подальшої русифікації України. "Свій цар" із лайна зліпить кулю…
Куля ця, виявилося, має неймовірну розривну силу. І ось тепер, хочемо ми те визнавати, чи ні, з однієї України утворилося декілька.
Одна – двомовна. З чітким курсом на Європу. На утворення правової, модерної країни в центрі Старого Світу. Заряджена силою національного державотворення і зміцнення суверенітету, дальшого утвердження ідентичної цілісності України.
Інша – зрусифікована, генно-модифікована комуно-енкеведистським учора. Стражденна за новими ГУЛАГами і голодоморами. Зі сталініським нутром і очима, зверненими на кремлівські куранти. Позаяк, саме там їх материнське лоно.
Але є іще одна Україна, яка заклякла в оціпенінні між двома люмпенами розколотими берегами. Її болить своя незалежна держава, бо вже два покоління виросло в ній, але босяцтво влади настільки осідлало їх, що не вельми просто вирватися з розкольницьких загребущих лап відвертих українофобів.
Оголошують російськомовними цілі регіони, а як, скажіть, бути україномовним громадам усередині цих анклавів? Українці перетворюють тут в ізгоїв, біженців на своїй материнській землі.
Більше того, українці під люмпен-владою в тій таки Одеській, Донецькій областях, які оголосили себе російськомовними вотчинами перетворюються на різновид турецьких курдів – єдиного народу у світі, який немає своєї держави.
Але ж хіба повернеться в когось язик назвати українською державною установою, приміром, Одеську міську раду, де "всьо ізлагаєтся ісключітельно на фєнє…" Бо ж не назвеш одеську мову російською…
Чи не так?
Чи подумали про це швидкі до оголошення формальної русифікації цілих регіонів донецькі вожді, які осідлали печерські пагорби Києва?
Що ж, вихід у цих людей, із третьої частини України все таки є – активно голосувати на майбутніх виборах за єдину ідеологічну силу серед усіх учасників парламентських перегонів – партію "Свобода", за українських патріотів на мажоритарних округах.
Тільки свідома свого високого призначення українська більшість нового парламенту зможе очистити владу від босяцької скверни, клептоманійного люмпену на Банковій і Грушевського.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.