Баран провокатор

Кремль, схоже, сприймає українців за овечу отару, яку можна спровокувати на стадний інстинкт...

Баран провокатор, якщо, можливо, хто не знає, це та вівця, котру зумисне поселили на м’ясокомбінаті. Годують її зрідка і лише в забійному цеху, і тільки тоді, коли на шашлик привозять нову вовнисту отару.  Голодного барана випускають із вольєру і він стрімголов летить поживитися до гільйотин, а за ним, підкоряючись стадному інстинкту, кидається вся новоприбула живність. Ось чому він ПРОВОКАТОР…

3 вересня 2013 року, в ролі своєрідного барана інспіратора, Кремль випустив Вірменію. Телебачення Москви кілька діб широко показувало картинку підписання чолобитної закавказької держави на вступ до цього їхнього хваленого Митного союзу (МС). Із розрахунком на те, що українські вівці теж поплетуться слідом. 

Їх в Україні, тих, хто є консеквентними гомо совєтікус – представники зрадницької п’ятої колони, передусім, колишні радянські вертухаї сибірських колоній і зон, котрі перебралися у теплі і ситі українські краї, прижилися тут, у минулому стрілки-енкеведисти з кривавих загонів по встановленню сталінських порядків у хохляндії, а також їхні потомки, різномасті манкурти з головами, повернутими на північний схід, чимало. За недавніми опитуваннями соціологів  (березень 2013 р.) більше третини від загального числа тих, хто мешкає в Україні, якщо точніше  - 38%, висловлювалися за приєднання України до МС.

(У дужках підкреслю, що нині, коли Росія почала зухвалу і розгнуздану торгову війну буквально на всіх митних кордонах проти нашої держави, цей відсоток, переконаний, помітно знизився. За що, звичайно, велике спасибі великому-маленькому В. Путіну і його дрімучій камарильї. Відсоток міг опуститися насамперед у середовищі тих попутників, хто традиційно, по-радянськи десятиліттями вірив у те, що північний сусіда сакраментальний "старший брат", якого потрібно завжди беззастережно любити з принуки, бо так було завжди…)

Поки писав попередній абзац, з’явилося документальне підтвердження мого прогнозу, графічно його можна побачити тут. Відтак, за Митний союз нині в Україні готові проголосувати лише 36 відсотків опитаних, тоді коли з ЄС ладні пов’язати свою долю вже не 41 відсоток, як це було в середині весни, а всі 45 процентів українців.  До вільнюського саміту в листопаді, будьте певні, ця арифметика поліпшиться ще значиміше, яких би брудних свиней і баранів не підсовувала до цього процесу невгамовна, загребуща Росія. Нехай стараються у Кремлі, це тільки консолідує наше суспільство…

Усі ці безпардонні дії Москви підтверджують справедливість максими відомого американського політика Збігнева Бжезінського, який давно тому сказав: "Без України Росія перестає бути імперією, а з підкупленою і згодом підкореною Україною вона стає імперією автоматично".

Ось чому Кремль гнилими імперськими зубами  навіженого пса буквально вчепився в наші шаровари. Причепився, як рак до штанів, як городовий до п’яного.

Тих, хто звик мислити ринковими категоріями, а, отже, інтеграційні процеси оцінювати крізь призму економічних вигод, хочу застерегти. Не шукайте придоб від вступу України до Митного союзу. Їх немає і не буде, позаяк це все одно, що шукати переваги в "Волзі" ГАЗ-21 над сучасними авто. Крім того, імперія в яку нас знову зовуть, обіцяючи золоті гори, це зовсім не ретро екскурсія. Якби кому не здавалося нині романтичним попити стакан газованої води з двома сиропами за п’ять радянських мідних копійок.

Втягнувши Україну до свого дітища - Митного союзу, Росія автоматично отримує статус світового лідера, оскільки наша держава це не аморфна частково ще напіврадянська Вірменія, не химерна через ортодоксальність свого дивакуватого правителя Білорусь, і навіть не азіатський Казахстан, які, що є вони під крилом РФ, що їх немає там, майже одне й те саме. А ось Україна це визнаний потужний геополітичний гравець найвищого політичного дивізіону. В якого багато власних козирів, і який не опускається до участі в трантсферному ринку. Себто, не продається.

Треба пам’ятати і те, що й у самій трудовій Росії це зрощення в МС поспіль із Україною так потрібне, як сіль в оці. Інша справа - гострий приватний інтерес кремлівських вождів, котрі ліплять із себе государів "збирачів земель". Які, без сумніву, найперше мають на меті отримати в свої управлінські володіння через структури МС всю Україну. А вона, бачите, не йде до імперського стійла, пручається, все верне голову в Європу.

  Що ж стосується теми пластилінової в руках Кремля Вірменії, яка виконала принизливу роль російського барана провокатора, то, зазначу: цією  інспірацією закавказька республіка практично поставила жирний хрест на своїй доленосній перспективі будь-коли надалі підписати угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, що планувалося зробити в тому ж таки Вільнюсі у листопаді 2013-го, під час саміту "Східне партнерство". Такою, власне, виявилася ціна провокаторства і штрехбрейхерства під орудою Москви.

У зв’язку з цим, голова МЗС Литви (вона якраз зараз головує в Євросоюзі) Лінас Лінкявічюс заявив: "Ми поважаємо будь-який вибір країни, але держави не можуть підписувати два договори з різними тарифними вимогами». Міністр додав, що вибір Вірменії означає «зниження рівня амбіцій із приводу співпраці з ЄС».

Тему також прокоментував глава МЗС Швеції Карл Більдт. «Схоже, Вірменія вирішила вийти з переговорів про вільну торгівлю з ЄС і замість цього зблизитися з Росією» , - написав він у своєму твіттері. У іншому пості він зазначив, що республіка витратила кілька років на підготовку до угоди про асоціацію з ЄС - «а тепер віддала перевагу Кремлю». (Більше про це читайте тут).

Українська редакція радіостанції «Свобода» заявила, що з приводу вчинку президента Сержа Сарґсяна, який під персональним натиском Владіміра Путіна підписав заявку Вірменії на входини до МС викликало розчарування в жителів республіки, здивування тамтешніх експертів, «а молодь у депресії…» (Конкретніше читати за цим посилом).

 А ось сьогодні, ввечері п’ятниці, 6 вересня ц.р., радіо Азатутюн (вірменська редакція радіо «Свобода») заявила, що  Європейський союз не збирається парафувати з Вірменією ні Угоду про асоціацію, ні Договір про створення глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Про це у розмові з Радіо Азатутюн повідомив прес-секретар комісара ЄС з питань розширення та європейської політики сусідства Штефана Фюле Пітер Стано, пояснивши, що ці документи не сумісні з членством у Митному союзі, куди зібралася вступати Вірменія. (Детальніше можете ознайомитись тут)

Думаю, що це добра наука, а водночас пересторога і для теперішніх київських правителів, які ще й по нині тримають напоготові два маршрути на компасі, не знаючи, під котрий із вітрів остаточно підставляти державні вітрила – курсом на Москву, чи на Брюссель. Про дволикість їх душ переконливо свідчить те, що з європейцями вони улесливо белькотять про євроінтеграцію, а трапившись на очі котромусь із кремлівських удавів, виляють поблажливо хвостами щодо підтримки потворного Митного союзу. Більше того, діють усупереч логіці, здоровому глузду, настроям переважної більшості українців. Маю насамперед на увазі підписання 31 травня ц.р. Меморандуму між Україною і якоюсь Евразійскою економічною комісією. Що зігріває нашу економіку, як місячний промінь.

Тут справа, мабуть, у ментальності тих, хто знаходиться тепер на вищих бантинах влади. Для них Росія, Москва, тайга, азіатчина – поклик генів і  крові. Гаспадін Путін для них, схоже,  государ-правитель, коли для українського народу – ніхто. Не дарма ж вони напищенні й прилизані в сюртуках і камзолах очікують на нього по чотири години, поки той веселиться з якимись там байкерами…

Тому вихід один – або євроінтеграція, або докорінна зміна влади. Третього просто не дано…