Урсус, або Ати-бати, йшли знімати – 4

Зйомки фільму «Урсус» — це нове кіно по-українські. Тут герої курять «косяки», ведмеді ходять по кіностудії, а актори живуть в дорогих готелях.

4 день, Україна, Київ, Кіностудія ім. О. Довженка

12.30. Така сцена: з клітки рефрижератора виходить здоровезний 200-кілограмовий ведмідь, і, розкачуючи косматою головою зі сторони в сторону, йде собі по дорозі, повз вагончик акторської гримерки. Двері гримерки відкриваються і згори на ведмедя мовчки споглядає актор Богдан Бенюк. По обличчю видно, що нічого доброго про своє майбутнє сусідство із звіром він не думає, лише хитаючи головою…

На знімальному майданчику споруджена велика клітка. Там сидить ведмідь Тіма і жує сосиски, доброзичливо надані його дресирувальником Павлом Вякіним. Богдан Бенюк підходить до ґрат, дивиться в очі Тімі. І тут йому по плечу б’є рукою актор Ніка Тавадзе. «Гамарджоба!» — каже Ніка, і Бенюк, здригнувшись, обертається, поступово починає посміхатися, грайливо по-грузинські відповідаючи: «Б-і-і-ічо!».

Бенюк, Фома і ведмідь Чола, як у сценарії — це одні з містично зв’язаних ниточок. Сценарій писався Звазою Буадзе, який не знав про Богдане Бенюка. Але коли робота була готова, всі ахнули від того, як за словами, емоційними реакціями та настроєм, визирав… Бенюк. Про те, що написаний Фома дуже подібний до реального Богдана Бенюка, сказали практично всі, хто читав сценарій. Далі. Фома — реально існуючий чоловік, насправді грузин з українським корінням, насправді з Тбілісі і насправді він був каскадером, працював на Тбіліській кіностудії і доглядав ведмедя з іменем Чола. Там ще є історія, як про «Урсус» дізнався сам Бенюк, але це вже комедія для подальших оповідей.

Цікаво, що в кількох знятих у четвертий день сценах, Бенюк, імпровізуючи, вставляв якісь грузинські слова. Я потім спитав у Ніка Тавадзе: «Він правильно вимовляє слова?» «Ідеально! — каже Тавадзе. — В нього чудовий слух: він з льоту вловлює і повторює так само». «І що, завжди підходить по сенсу?» «Не завжди по сенсу, але завжди по настрою!» «А взагалі класний актор, — продовжує говорити про Бенюка Тавадзе. — Я дуже радий, що граю разом з ним». Цілком можливо, що останні слова — це стандарт для актора, у якого питають про його колегу по майданчику. Але, навіть закриваючи очі на можливу політкоректністть, треба сказати, що тріо головних акторів — три наріжних камені фільму «Урсус», — як в «Трьох мушкетерах», і навіть справа не в образах, а в тому, як вони один одного доповнюють і як, пазлами, створюють ідеальну фігуру. У всіх трьох є пристрасть і сум, і це головні емоції героїв. Проте емоційне забарвлення зйомок не таке однорідне. Бенюк впевнений і яскраво доброзичливий, Тавадзе — лагідний і тихий, а Жозефіна де Ла Баум — на противагу їм обом — трохи замкнута і мало емоційна, що, як з’ясувалося у вечірньому інтерв’ю у фешенебельному готелі «Ферамонт», пов’язано з мовною ситуацією. На моє питання, чи є відмінності у процесі зйомок «Урсуса» і будь-якого її попереднього фільму, вона сказала так: «Єдине, що справді різниться, так це мовне середовище: я вперше беру участь у фільмі, де крім французької й англійської мов, говорять мовами іншими, і ще в такій кількості. Причому англійською говорять мало, а в основному українською, грузинською і російською. І я нічого не розумію, і тому часом відчуваю себе загубленою. Проте це цікаво і десь містично поєднано із самим сюжетом фільму — моя героїня так само опиняється в ситуації, коли англійською, єдиною мовою, їй зрозумілою, говорить лише одна людина. І зовсім не говорить той, хто її так не любить — Фома. До речі, я дуже хотіла б поговорити із актором, що його грає. Але він не знає англійської, а я — української».

За кілька годин до цього інтерв’ю я спитав у Отара Шаматави, як йому Жозефіна, на що режисер, звісно, сказав «супер», але, щоб не бути безпідставно щирим, додав один факт. «Щоб ти зрозумів її клас, — каже він мені, — розкажу тобі один кадр, який ми сьогодні зняли» (в машині для журналістів просто не було місця, тому ранкові зйомки в середині фургона є лише не плейбеці). «Так от: Ніко керує машиною, а Соня сидить поруч. Потім він дістає «косяк», питає чи не хоче вона, і намагається підкурити. А запальничка не спрацьовує. Він це робить раз, ще раз, і нічого, і тоді Жозефіна, замість того, щоб попросити зупинити камеру, бере у Нікі папіросу і сама підпалює… Ми всі тоді просто заплескали в долоні».

Шаматаві насправді везе — він знімає по два, максимум по три дублі, і йому виходить досягти бажаного, і навіть якщо його звуковики просять ще дубль зробити, — він не слухає. І це — рішення режисера — є певною умовою для створення гармонії на майданчику, де сперечання — недоречні. «Режисер на майданчику має бути один, — каже він мені, коли я питаю про можливість альтернативних рішень тої чи тої сцени. — Якщо не так, тоді нехай знімає хтось інший».

Режисер по звуку, перфекціоніст Андрій Герасименко, який завжди вимагає ідеального звучання каналів і прописаного звуку відзнятої сцени, чує від режисера — більше не треба. Тоді, коли режисер вийшов з апаратної, він відвертається від свого пульту і плейбеку, і, повернувшись до мене, розказує анекдот: «У скрипаля питають, кого б він вбив би першим — альтиста чи диригента, і той відповідає — диригента, тому що «долг превише удовольствия».

На майданчик приходить сценарист Заза Буадзе. Він тільки-но прилетів з поховання мами, яка минулого тижня померла в Тбілісі. Жах — він таке пережив саме тоді, коли тільки почав втілюватися його найважливіший і найбільший проект. До всього, в аеропорту Бориспіль його не хотіли пропускати, а коли пропустили його, затримали його дружину. Дикість.

Блідий, змарнілий, він не втратив лише тої впертості та блиску в очах, які його супроводжували всі 8 літ, з початку задуму «Урсуса», протягом важких клопітливих років роботи над сценарієм і проектом, і до сьогодні, коли його і Отара Шаматави дітище нарешті почало переходити зі світу сюрреалізму, ностальгії та фантазій у реальність. Як завжди, в піджаку, хоч на вулиці +11 — гарячий грузинський чоловік! — Заза підходить до клітки з ведмедем. «Ну як ведмідь?» — питає в мене. «Чудовий актор, — кажу. — Він може і сісти, і встати на задні лапи, і смішно покрутити передніми, і заричати, і станцювати». «Напевно, в минулому житті був людиною», — із сумом промовляє Заза...

Під вечір до Києва прилітає німецький актор Крістіан Ульмен. На завтра назначені зйомки в зоопарку.

Ярослав Підгора-Гвяздовський