Обвинувачений у сексуальних злочинах щодо неповнолітніх намагається
оскаржувати процесуальні рішення, а суд тим часом повернув йому частину
вилученого майна. За матеріалами справи, правоохоронці виявляли у нього носії з
матеріалами, схожими на дитячу порнографію. Сам обвинувачений заперечує
процесуальні підстави для переслідування та просить закрити провадження.
Історія черкаського
прокурора Сергія Гармаша, якого обвинувачують у низці сексуальних злочинів щодо
неповнолітніх, отримала новий і доволі цинічний на перший погляд поворот: суд
скасував арешт частини майна, вилученого під час розслідування, — зокрема
складного ножа та пігулок для підвищення потенції.
На цьому тлі особливо
гостро постає головне питання: що саме відбувається із судовим процесом у
справі, де обвинувачення стосується сексуальних посягань на дітей, а матеріали
слідства містять надзвичайно тяжкі епізоди? Виявляється, що Гармаш не є винним лише через пред'явлене обвинувачення. Його вина має
бути доведена в суді, а остаточну оцінку доказам повинен дати суд.
Від затримання біля школи — до лави підсудних
Сергія Гармаша затримали 16 жовтня 2024 року біля школи №17 у Черкасах.
Досудове розслідування Офіс Генерального прокурора розпочав 7 жовтня. Спочатку
йшлося, зокрема, про статеві зносини з особою, яка не досягла 16-річного віку,
та домагання дитини для сексуальних цілей.
За версією слідства, прокурор познайомився з
неповнолітньою через Instagram, використовуючи сторінку, зареєстровану не під власним ім'ям. У
матеріалах справи, на які посилається видання «18000», стверджується, що він
надсилав неповнолітній матеріали сексуального характеру, просив її надсилати подібні
зображення, а згодом мав із нею сексуальний контакт.
Слідство також заявляло про неодноразові
зустрічі, за які, за його версією, обвинувачений платив гроші. Один із найбільш
тяжких епізодів, наведений у матеріалах справи, стосується відеозапису сексуального
характеру, який, за даними слідства, чоловік зробив у своєму автомобілі.
А в його робочому кабінеті правоохоронці
виявили флешносії з матеріалами, які слідство вважає схожими на дитячу
порнографію. Остаточна оцінка цих матеріалів має бути дана в межах
кримінального провадження. В ухвалі суду йдеться про
значну кількість таких носіїв.
Від двох статей — до значно ширшого обвинувачення
Кримінальна справа з часом стала ширшою. У січні 2025 року раніше
повідомлену підозру змінили. Серед нових статей, які наводило «18000», —
незаконний збут неповнолітнім порнографічних матеріалів, умисне одержання
доступу до дитячої порнографії та її виготовлення.
На одному з етапів судових
розглядів ішлося вже про вісім статей, за якими висували підозри. Тобто справа,
яка починалася із затримання прокурора біля школи, поступово перетворилася на
масштабне кримінальне провадження з кількома епізодами та різними складами
злочинів. І саме тому будь-яке рішення щодо речових доказів або процесуальних
процедур тут набуває особливого значення.
Суд повернув ніж і пігулки
І ось — парадоксальна деталь, яка привернула увагу громадськості. Під
час затримання у Гармаша вилучили, серед іншого, складний ніж та пластинку
пігулок, які використовують при проблемах з ерекцією та передчасною еякуляцією.
Суд скасував арешт цих
предметів і повернув їх обвинуваченому. Причина, наведена захистом, полягала в
тому, що в обвинувальному акті відсутні відомості про використання цих
предметів у вчиненні інкримінованих правопорушень. І тут важливо не підміняти
юридичну процедуру емоціями.
Повернення ножа чи пігулок
саме по собі не означає виправдання Гармаша і не свідчить про недоведеність
основних обвинувачень. Суд лише визначив, що ці конкретні предмети не мають
належного процесуального зв'язку з обвинувальним актом.
Але сама ситуація показує
інше: у кримінальній справі, де йдеться про потенційні злочини сексуального
характеру щодо неповнолітніх, кожна процесуальна помилка може стати предметом
окремої судової боротьби.
Захист атакує процес
Гармаш та його захист уже використали кілька процесуальних можливостей.
Спочатку обвинувачений просив замінити тримання під вартою на цілодобовий
домашній арешт. Суд відмовив. Потім він заявив відвід прокурору, мотивуючи це нібито безпідставною
заміною групи прокурорів. Суд і це клопотання не задовольнив.
А далі з'явився ще більш
принциповий аргумент: Гармаш просив закрити кримінальне провадження,
стверджуючи, що йому нібито не повідомляли про підозру. Однак, як зазначає «18000», у відкритих матеріалах справи є інформація
про повідомлення йому підозр за кількома статтями. Тобто захист намагається
бити не лише по змісту обвинувачень, а й по самій процесуальній конструкції
справи.
СІЗО, Черкаси і новий етап справи
Спочатку кримінальне провадження розглядалося в Печерському суді Києва.
З початку вересня 2025 року обвинувальний акт передали до Соснівського
районного суду Черкас. Самого Гармаша, який до цього перебував у київському
СІЗО, перевезли до Черкас.
Нині суд продовжує розгляд
справи, а питання запобіжного заходу періодично повертається на порядок денний.
За останніми даними «18000», захист знову просив пом'якшити запобіжний захід і
зменшити заставу, однак суд залишив чинним тримання під вартою.
Найважливіше тепер — не ніж і не пігулки
На тлі гучної історії з поверненням вилучених речей легко втратити
головне. Ця справа — не про ніж. І навіть не про пігулки. Вона — про те, чи
зможе держава належним чином довести або спростувати надзвичайно тяжкі
обвинувачення, які висунуті проти працівника прокуратури.
Вона також про те, чи всі
докази були отримані законно, чи правильно оформлені процесуальні документи, чи
витримує обвинувачення перевірку в суді та чи не дозволять процесуальні помилки
зруйнувати справу, якщо докази злочинів справді існують.
Бо у випадку з особою, яка
сама є представником системи правосуддя, суспільний запит особливо простий: не
привілей, не показове покарання і не кулуарне вирішення питання — а повний,
відкритий і законний судовий розгляд. Якщо обвинувачення доведені — має настати
відповідальність. Якщо доказів недостатньо — суд має виправдати людину.
Але ані статус прокурора,
ані його посада, ані процесуальні помилки не повинні перетворювати справу про
можливі злочини проти дітей на чергову історію, яка роками губиться між
клопотаннями, відводами та формальностями. Саме тому фінал цієї справи буде
важливий не лише для Сергія Гармаша чи його можливих потерпілих. Він стане
тестом для самої системи: чи здатна вона однаково вимагати відповідальності від
усіх — навіть від тих, хто вчора сам представляв державне обвинувачення.