Внаслідок постачання нафтопродуктів кінцевим споживачам стало вкрай ускладненим. Тому Кремль намагається компенсувати катастрофічні втрати бюджету коштом на експорт сирої нафти. Однак, як ми бачимо, і ця стратегія не дає бажаного результату.
Українська кампанія з блокади та систематичних ударів по об'єктах країни-оккупанта в акваторії Азовського моря паралізувала російську морську логістику, спровокувавши серйозні економічні та інфраструктурні проблеми для країни-агресора. Внаслідок закриття навігації через Керченську протоку та ураження транспортних суден країна-оккупант втратила ключові експортні артерії саме у розпалі збіральної кампанії.
Значною втратою для окупантів стала блокада глибоководних портів в Азовському морі. Зокрема Бердянського, який рф використовувала як один із ключових портів для матеріально-технічного забезпечення окупаційної армії. Крім того через цей порт йшло відвантаження зернових культур, зібраних на території окупованої Запорізької, Донецької областей.
Крім сільгосппродукції, продукція важкої металургії, мінеральні удобрення. Окупанти визнають той факт, що внаслідок атак українських БПЛА по суховантажах, баржах експорт російського зерна зменшився практично на 30%. Це колосальне недопостачання до російського бюджету.
Удари українських сил оборони по російській транспортній інфраструктурі суттєво ускладнили експорт сільськогосподарської продукції Росії, що призводить до багатомільярдних втрат російського бюджету.
Йдеться про блокування Азовського моря, яке росіяни помилково вважають внутрішнім морем російської федерації, а також про серйозне обмеження постачання російської сирої нафти через Босфор та Дарданеллі кінцевим споживачам. Я акцентую увагу саме на сирій нафті, бо після ударів українських Сил оборони по нафтопереробних підприємствах росія значною мірою втратила можливість переробляти її та виробляти бензин та дизельне паливо.
Внаслідок постачання нафтопродуктів кінцевим споживачам стало вкрай ускладненим. Тому Кремль намагається компенсувати катастрофічні втрати бюджету коштом на експорт сирої нафти. Однак, як ми бачимо, і ця стратегія не дає бажаного результату.
Варто зауважити, що в липні внаслідок системних атак Збройних сил України на російську інфраструктуру та танкери Чорного та Азовського моря транспортування нафтопродуктів рф зменшилося на 45,6% порівняно з червнем.
Відвантаження нафтопродуктів з портів Азовського моря (включно з портами річок Волга та Дон) зменшилося на 64,3% або у 2,8 раза. На Чорному морі експорт сирої нафти за липень зменшився на 18,1%.
Нагадаю, країна-окупант запровадила заборону на експорт дизельного топлива з 8 по 31 липня у рамках найширшого пакету заходів з підтримки внутрішнього ринку палива. Згодом російське уряд продовжив дію заборони на експорт бензину до 31 січня 2027 року, а дизелю – до 31 серпня 2026 року.
Історично росія сама — один із найбільших експортерів дизеля. Близько 40-50% виробленого пального вивозилося за кордон. Наприклад, у 2023 році внутрішнє споживання дизеля становило 52,2 млн. тонн, а 35,7 млн. пішло на експорт.
Однак удари по НПЗ, які знизили нафтопереробку в Росії до 20-річних мінімумів, призвели до скорочення випуску дизеля майже на 40% — навіть більше, ніж бензину, випуск якого став меншим на четверту.
Українські безпілотники фактично заблокували переміщення російських суховантажів та наливних суден в акваторії Чорного моря. Причому інтенсивність цих ударів постійно зростає. Окупанти змушені визнавати, що Азовське море фактично заблоковане, а транспортування нафти через Чорне море перебуває під великим питанням. Крім того, заблоковано канал Дон-Азов. Все це означає найсерйозніші втрати для російського бюджету.
Остановка навігації змушує мінтранс Росії шукати альтернативні залізничні маршрути, що різко здорожує логістику та веде до прямих збитків виробників на тлі заповнення внутрішніх сховищ.
Своєю чергою ураження танкерного флоту силами оборони України унеможливило безперебійне вивезення російських нафтопродуктів через Азовське море. Пошкоджені судна, які дрейфують та потребують буксирування, заблокували рух, ускладнивши постачання пального та військових вантажів до окупованого півострова
Спроба переорієнтувати потоки на порти на зразок Новоросійська створює інфраструктурний колапс, оскільки залізнична мережа та термінали не розраховані на екстрені підвоєння обсягів.
Негативні для росіян наслідки поширюються і на аграрний сектор.
Через високі ризики знищення кораблів російська влада тимчасово припинила прийом заявок на прохід суден через Керченську протоку, що повністю заблокувало Дон-Азовський маршрут. Варто зазначити, що цим шляхом країна-оккупант вивозила близько 27–30% свого збіжжя (понад 14 млн. тонн за сезон). Через блокаду липневий експорт російського зерна впав до найнижчого рівня з 2017 року.
Аналітики ІКАР зафіксували падіння експорту зерна на 20% від запланованого (до 2 млн тонн замість 2,5 млн тонн) через логістичний параліч.
Це означає відповідне зменшення валютної виручки від продажу агропродукції на світових ринках. І, як самі росіяни люблять говорити, «ми ще не починали». Йдеться про подальше нарощування інтенсивності українських ударів.
Зауважу, що російська система протиповітряної оборони не справляється зі зростаючою кількістю атак.
Противник змушений визнавати, що можливості протидіяти українським атакам фактично є мінімальними. Система ППО ворога демонструє низьку ефективність, тоді як кількість і якість ударів української сторони постійно зростають.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.