Перспектива запровадження окремого платежу за технічне обслуговування
внутрішньобудинкових мереж в Україні викликала серйозний суспільний резонанс. З
одного боку, комунальники аргументують це рішення критичним зносом систем та
дефіцитом бюджетів. З іншого — мільйони мешканців багатоквартирних будинків
справедливо запитують: за що вони платили керуючим компаніям (колишнім ЖЕКам)
усі попередні роки, якщо інфраструктура опинилася на межі колапсу?
Передісторія питання: куди зникали гроші роками?
Керуючі
компанії наголошують, що виокремлення цієї послуги — вимушений крок через
постійні навантаження та воєнний стан. Однак незалежні експерти з ЖКГ та юристи
нагадують:
Тарифна ілюзія: Технічне обслуговування (ТО) систем водопостачання, водовідведення,
тепла та електрики завжди було складовою частиною тарифу на утримання будинків
та прибудинкових територій.
Відсутність капітальних ремонтів: Роками керуючі компанії обмежувалися лише «латанням
дірок» та ліквідацією аварій за фактом, повністю ігноруючи
планово-попереджувальні ремонти.
Критичний знос: Поточний аварійний стан мереж — це не лише наслідок війни, а прямий
результат десятиліть системного недофінансування та неефективного менеджменту з
боку балансоутримувачів.
Живий приклад вандалізму: трагедія садиби Гарденіна в
Києві
Поки
чиновники обіцяють, що нові гроші підуть на «стабілізацію мереж», реальна
практика доводить протилежне. Яскравим символом абсолютної бездіяльності,
мовчазної згоди та сприяння вандалізму стало Комунальне підприємство «Керуюча
компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»,
напряму причетне до катастрофічної ситуації довкола історичного флігеля
архітектора Миколи Гарденіна у Києві (вул. В'ячеслава Липинського, 4-В).
Про це йшлося у
ЗМІ: https://nasha-versiya.com.ua/potuzhni-vibraczi%d1%97-probitij-fundament-ta-gluhota-minkultu-yak-nishhat-sadibu-arhitektora-mikoli-gardenina-u-ki%d1%94vi/
Пам'ятку
архітектури в буферній зоні ЮНЕСКО роками буквально розривають зсередини
комерційні структури за повної пасивності балансоутримувача.
Руйнація вібраціями: у підвалах
будинку встановлено важке промислове устаткування, постійні вібрації якого
нищать автентичні опорні стіни.

Пробитий фундамент: новобудову поруч
незаконно, «по-живому» під'єднали до інженерних мереж флігеля, тупо пробивши
наскрізні отвори у фундаменті, що загрожує обвалом будівлі.

Спотворення фасаду: старовинну
цегляну кладку «прошили» металевими анкерами для витяжних труб та змонтували
заґратований павільйон.

Попри
звернення мешканців керуюча компанія не зупинила цей вандалізм. Більше того,
коли журналісти намагаються з'ясувати, чому керуюча компанія, міські служби та
Міністерство культури закривають на це очі, чиновники ухиляються від відповіді
на запити, демонструючи класичну кругову поруку.
Якщо
керуючі компанії не здатні захистити від нищення навіть перлини всесвітньої
спадщини, то які гарантії вони можуть дати мешканцям звичайних панельних
багатоповерхівок?
Що каже закон і як діяти мешканцям
Запровадження
будь-яких нових послуг має відбуватися виключно у правовому полі. Співвласники
багатоквартирних будинків мають законні інструменти для захисту своїх гаманців:
Вимагати калькуляцію: керуюча компанія зобов'язана надати детальний кошторис
— що саме входить до вартості «технічного обслуговування» для вашого
конкретного будинку.
Провести аудит тарифу: слід перевірити, чи були вилучені витрати на ТО мереж
із загального тарифу на «утримання будинку».
Фіксувати бездіяльність: у разі відмови компанії виконувати ремонт за наявності нової
плати — складати акти-претензії та вимагати перерахунку.
Нова платіжка — це спроба перекласти фінансовий тягар відновлення
занедбаного комунального господарства безпосередньо на плечі громадян. Сама ідея виокремлення платежу є логічною для
ринкових відносин, але лише за умови стовідсоткової прозорості. Якщо керуючі
компанії не нададуть чітких графіків профілактичних робіт та не звітуватимуть
за кожну зібрану гривню, цей крок перетвориться на черговий податок на повітря,
який жодним чином не захистить українців від комунальних катастроф під час
опалювального сезону.
Саме тому
запровадженню будь-яких нових нарахувань має передувати жорсткий та незалежний
аудит усіх попередніх витрат керуючих компаній. Суспільство має право знати,
куди роками зникали кошти, які мешканці справно сплачували за обслуговування
мереж, якого за фактом не було. Лише після детальної ревізії кошторисів,
виявлення обсягів невиконаних робіт та притягнення винних до відповідальності
за доведення інфраструктури до руйнації, можна говорити про фінансування нових
послуг. Інакше українці просто власним коштом профінансують багаторічну
халатність комунальних чиновників.