Виключати те, що під контроль України може повернутись окупована частина Херсонської області, не можна. Йдеться про створення передумов для повної логістичної блокади окупаційних військ.
За офіційними даними командування ОТУ “Одеса”, ЗСУ за допомогою безпілотників повністю перекрили постачання пального, їжі та боєприпасів для загарбників. Через брак води та їжі розвідка фіксує початок евакуації окремих підрозділів російської армії з території коси.
Зауважу, що значення Кінбурнської коси виходить далеко за межі військового аспекту.
Нагадаю, російські війська окупували косу на початку 2022 року. Вони використовували її як майданчик для регулярних обстрілів міста Очаків, що розташоване всього за 4 кілометри через лиман. Також ворог блокував вихід кораблів із портів Миколаєва.
Кінбурнська коса має ключове значення для судноплавства, оскільки вона повністю контролює вихід із двох найбільших річкових портів України. Хто володіє косою, той керує рухом суден у цій частині Чорного моря. Коса закриває вхід до Дніпровсько-Бузького лиману. Поки там стоять окупанти, великі торгові кораблі не можуть безпечно заходити до Миколаєва за зерном чи іншими товарами.
Якби росіяни зберегли цей плацдарм на момент можливих мирних домовленостей, вони й надалі могли б впливати на зовнішньоекономічну діяльність України через загрозу блокування портової інфраструктури.
Натомість деокупація Кінбурнської коси дасть змогу відновити роботу портів — Україна зможе повноцінно запустити експорт металу та агропродукції з Миколаївщини. Плюс, ворог більше не зможе використовувати косу як плацдарм для підготовки десантних операцій чи запусків дронів у бік Одеси.
Звертаю увагу, що нинішні проблеми російського угруповання можуть бути наслідком українських ударів по логістиці.
Логістичний локдаун, створений Силами оборони України, міг призвести до порушення матеріально-технічного забезпечення окупаційних військ. Угруповання на Кінбурнській косі критично залежить від постачання пального, продовольства та води. Без цього утримувати позиції там надзвичайно складно.
Окупаційна армія використовує на цьому напрямку кілька підрозділів зі складу угруповання військ “Дніпро”, а саме: 337-й десантно-штурмовий полк — їхні позиції на півночі та заході коси постраждали найбільше. Окремий мотострілецький полк 58-ї загальновійськової армії. Саме цими бійцями окупаційне командування намагається провести ротацію десантників 337-го полку. Крім того, “козачі” загони використовуються окупантами для посилення оборони та проведення спостереження за акваторією лиману.
Варто зауважити, що спроба провести ротацію підрозділів 337-го полку перетворилася для ворога на катастрофу. Справа утім, що на косу ведуть лише два сухопутні шляхи (один асфальтований та один грунтовий). Обидва маршрути повністю прострілюються артилерією ЗСУ та контролюються українськими дронами. Російська піхота змушена заходити на позиції пішки без важкої техніки, що призводить до величезних втрат ще до початку боїв.
Водночас я не відкидаю і політичної складової.
Ситуація певною мірою нагадує події, які передували виходу російських військ із Херсона. Ще рік тому обговорювалися різні варіанти можливих вчинків з боку країни-окупанта – від міжнародного консорціуму по Запорізькій АЕС до питання Кінбурнської коси як одного з елементів відновлення вільного судноплавства.
На мою думку, варто звертати увагу не лише на ситуацію навколо Кінбурнської коси, а й на останні дії російської окупаційної влади на Херсонщині.
Наразі є заяви гауляйтера окупованої частини Херсонської області Володимира Сальдо, в якому він закликає мешканців окупованих територій терміново евакуюватися до окупованого Криму. Більше того, за словами Сальдо, на території Криму вже розгорнуто особливі пункти прийому мешканців Херсонської області.
Окупанти справді розвертають мобільні пункти для прийому громадянського населення з тимчасово окупованих районів Херсонської області. Але ще важливіше інше. У заяві Сальдо йшлося про те, що розглядається питання щодо можливості перенесення представникських органів із окупованих територій Херсонської області безпосередньо на територію Криму. А це дуже серйозний сигнал.
Саме ці процеси можуть свідчити про підготовку до сценарію, який уже відбувався осенью 2022 року під час відступу російських військ із правобережної Херсонщини.
Ситуація дуже нагадує сценарій виходу росіян із Херсона. Основою тих успішних операцій був вогневий контроль за логістичними маршрутами супротивника. І зараз ми бачимо схожі процеси. Причому важливу роль у цьому відіграє не лише українське оружня, а й американська військово-технічна допомога. росіяни.
Не виключаю, що за певних умов подібні процеси можуть поширитись і на інші окуповані території.
Виключати те, що під контроль України може повернутись окупована частина Херсонської області, не можна. Йдеться про створення передумов для повної логістичної блокади окупаційних військ.
Коли росіяни одного разу скажуть, що ухвалюють чергове “непопулярне рішення”, це може виглядати так само, як і під час виходу з Херсона. Тому перенесення окупаційної адміністрації до Криму виглядає абсолютно логічним кроком у рамках такого сценарію.
І тут варто говорити не лише про Кінбурнську косу. Йдеться також про можливість повернення окупованих територій Херсонської області. Не виключаю і змін ситуації в Запорізькій області. Причому не лише про контроль над Запорізькою АЕС. Швидше за все, якщо такі процеси відбуватимуться, то йтиметься про створення певного міжнародного консорціуму. Росія навряд чи погодиться просто вийти з Енергодару, але такий варіант був би позитивним сигналом.
На користь такої версії можуть свідчити останні події у Запорізькому напрямку.
Зараз ми бачимо позитивні тенденції на Запорізькому напрямку. Є тактичні успіхи Сил оборони України у районі Степногірська, Приморського та Кам'янського. Це також створює передумови або для поступового відходу російських військ, або для чергових спроб Кремля подати свої дії як вимушені, але добровільні рішення.
Тому я не виключав би, що США дотискують цю тему як політично, так і військово. Ми видим результати масштабування ударів по російській логістиці та одночасний політичний тиск.
Втім, я застерігаю від надмірного оптимізму, оскільки ситуація на Донеччині залишається дуже складною.
На жаль, паралельно ми досить серйозно просідаємо у Донецькій області. Ситуація навколо Костянтинівки викликає серйозне занепокоєння. Окупаційні війська вже закріпилися біля багатоповерхової забудови та промислової зони. А коли противник займає такі позиції, вибити його дуже складно. Ми вже бачили подібне і в Бахмуті.
Крім того, відстань до Краматорська скорочується. За наявною інформацією, російська ствольна артилерія вже може працювати окремими районами міста. А Краматорськ — це не просто величезний населений пункт. Там зосереджено важливі промислові підприємства.
Тому позитивні сигнали на Херсонщині та Запоріжжі не скасовують серйозних ризиків на Донбасі.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.