Медичний сектор в Україні має працювати злагоджено і прозоро

Внутрішні рейдерсткі розборки у відомій мережі лабораторій призводять до критично неприємних наслідків для простих людей, які є їхніми кліентами

Як батько чотирьох дітей я маю власну, об'єктивну зацікавленість у тому, щоб медичний сектор в Україні працював злагоджено і прозоро. За моїми підрахунками, приблизно половину медичних послуг моя сім'я отримувала у державних, а другу половину — у приватних медзакладах. Інколи різниця була настільки непомітною, що лише штамп на довідках та чеках нагадував форму власності клініки або лабораторії. Маючи сім'ю у загальному складі шести людей, я був клієнтом медичних лабораторій ледве не щотижня, і ситуація із частковим закриттям “Ескулабу” звернула на себе мою увагу.

У своєму попередньому блозі я підняв тему того, як в Україні від спроби рейдерського захоплення страждає ця мережа медичних лабораторій. Вже більше року два її співзасновники Станіслав Луговський та Денис Мельник намагаються у будь-який спосіб переоформити на себе частку Сергія Дядюшка, який придумав та створив “Ескулаб”, та вивести його зі складу учасників мережі. Співробітники лабораторії та експертне середовище стало на бік Дядюшка і підтримує його у цій “війні”.

Рейдери обрали доволі широкий діапазон методів: від проведення “липових” зборів учасників товариства до тиску і саботажу. Апогеєм стала ситуація у липні цього року, коли компанія ПП "М3-Груп", якій сприяє Ігор Маліновський (родич Луговського), відключила лабораторію та пункти забору в Києві від програмного забезпечення. Через цю злочинну дію була заблокована видача результатів аналізів, і кілька сотень клієнтів “Ескулаб” їх не отримали. Для деяких з них, наприклад, онкохворих людей та вагітних жінок, такий збій роботи мав критично неприємні наслідки.

Багато з моїх колег вже провели детальний аналіз цього кейсу, зосередивши увагу на його ключових рисах. В цілому, я згоден з думкою деяких колег експертів про те, що “під час війни рейдерство - нічим не відрізняється від корупції та злочинів проти держави. Це ще одна ракова пухлина, яка доводить, що не всі члени українського суспільства поважають закон і бажають доєднатися до Євросоюзу”. Не менш влучним є висновок політолога Олексія Буряченка про те, що простою медіацією цю проблему не вирішити. І лише справедливий судовий розгляд допоможе виявити і покарати винних. А публічне обговорення цих процесів дозволить уникнути таких ситуацій у майбутньому.