Підписання Меморандуму про співпрацю між ПЦУ та родиною
Джуринських щодо відновлення Червоногородського замку викликало чимало запитань
у громадськості. Чи є це справжнім кроком до збереження історичної спадщини, чи
лише прикриттям для сумнівних бізнес-інтересів?
Що таке Меморандум і чи зобов’язує він
сторони до реальних кроків?
Меморандум є офіційним документом, що відображає наміри
сторін щодо співпраці у певних питаннях. Однак, він переважно є декларацією
намірів, без юридично зобов’язуючих дій. Тобто, хоча він і засвідчує
серйозність намірів, він не гарантує автоматичної реалізації всіх зазначених у
ньому пунктів без подальших кроків, таких як укладення детальних договорів,
отримання необхідних дозволів та фінансування.
Скриншот зі сторінки ФБ Джуринських
Стан історичної пам’ятки
Варто зазначити, що руїни костелу та палацу у Ниркові є
пам’яткою історії та архітектури XVI-XVII століть місцевого значення. Це додає
складнощів до процесу реставрації, оскільки вимагає дотримання чітких вимог і
отримання спеціальних дозволів. Гальмувало процес консервації руїн і
відсутність землі під будівлями. За життя Митрополита Мефодія місцева
адміністрація не виділяла землю для пам'ятки Червоногородського Замку. Лише
після його смерті з'явилося понад 2 га землі у Дністровському заповіднику, саме
перед тим, як церковне майно планували відчуджити у приватну власність на ТОВки
родини Бедраківського.
Чи має родина Джуринських досвід у
реставрації?
Важливим питанням залишається досвід родини Джуринських у
подібних проектах. Станом на сьогодні, немає інформації про попередні
реставраційні проекти або будівництво храмів чи капличок, здійснені цією
родиною в Україні. Їх новостворений фонд з нульовим балансом також викликає
сумніви щодо спроможності реалізувати проект вартістю майже 10 мільйонів
доларів.
Відсутність попередніх робіт правлячим
архієреєм та раптова активність родини Джуринських
Голова Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Мефодія
Наталія Шевчук з 2019 року наголошувала Предстоятелю Епіфанію про необхідність
особистого втручання для збереження церковного майна у власності Помісної
Церкви. Відомо, що Тихон Петранюк, керуючий Тернопільсько-Бучацькою єпархією,
не переоформляв документи автокефального Свято Петро-Павлівського чоловічого
монастиря в с. Нирків з УАПЦ до ПЦУ. Після такої процедури продати чи
відчуджувати навіть частину майна стало б вельми проблематично. Тепер всі
питання по монастирю в Ниркові вирішуватиме Київська Митрополія.
У той же час, раптовий інтерес родини Джуринських до
реставрації історичної пам’ятки викликає додаткові питання:
1. Чи мають вони уявлення про процес
реставрації?
Реставрація історичних пам’яток є складним і дорогим процесом, який вимагає
фахових знань та досвіду.
2. Чи є у родини Джуринських ресурси та
плани для реалізації проекту? Зважаючи на нульовий баланс їхнього фонду, є сумніви щодо
фінансової спроможності реалізувати проект.
3. Коли і як ці молоді меценати стали
ревними вірянами ПЦУ і поборниками збереження духовної спадщини України? Цей аспект також залишає багато питань,
оскільки їхня попередня активність у церковних та благодійних питаннях не була
помітною.
Підозри та очікування
Підписання Меморандуму під час військового стану та
оголошення про початок робіт лише після завершення війни додає ще більше
підозр. Чи є це реальним наміром відновити культурну спадщину, чи лише
декларацією для отримання громадської підтримки?
Меморандум між автокефальною УПЦ (ПЦУ) та родиною
Джуринських, незважаючи на всі позитивні наміри, залишає багато
невідповідностей та питань. Відсутність попереднього досвіду у реставрації,
фінансові сумніви та відсутність конкретних планів роблять цей проект вельми
непевним. Громадськість має право знати більше про реальні можливості та плани
родини Джуринських щодо реалізації цього масштабного проекту. Лише час покаже,
чи стане цей Меморандум реальним кроком до збереження української культурної
спадщини, чи залишиться лише на папері.