Перезавантаження відносин з Польщею і вибудова відносин з союзниками

Щоб реалізовувати великі проєкти, потрібно пропонувати учасникам досить прагматичні речі, які пов'язуватимуть нас із нашими союзниками.

Стратегія української держави на даний момент не має конкретних цілей. Або ж ми про них не знаємо. Є спроби залучати партнерів, міжнародні компанії. Однак, щоб реалізовувати великі проєкти, потрібно пропонувати учасникам досить прагматичні речі, які пов'язуватимуть нас із нашими союзниками. Тому що ніщо так не об'єднує людей, як спільні інтереси та спільні плани.

Єдиний економічний простір

Насамперед Україні слід концентруватися на тому, щоб реально наповнювати конкретними речами проєкти Балто-Чорноморського союзу. Такий крок дасть змогу зміцнити відносини з Польщею та іншими країнами. Необхідно запропонувати серйозний інфраструктурний проєкт, щоб створити єдиний економічний простір у країнах східної центральної Європи та Балтії. По суті йдеться про спосіб, як об'єднати країни взаємопов'язані одна з одною.

Тут уся політика має будуватися навколо фактору безпеки та економічної взаємодії. Що більше в нас буде спільних проєктів, то краще. Ці дрібні ігри агробаронів, які вирішили швидше збути зерно і почали втягувати нас у конфлікт із Польщею, показують – це тупиковий шлях. Нам потрібні хороші амбітні проєкти, які допоможуть об'єднати навколо себе наших союзників у Європі й не тільки, і дадуть змогу Україні стати активним гравцем ринку.

Вантажний лоукост

Таким проєктом, наприклад, може стати створення вантажного лоукосту, аналогів якому практично немає у світі. Як варіант, забезпечувати преміальний сектор швидкого перевезення екологічно чистої продукції, за яку готові платити великі гроші в будь-якій точці світу. І зав'язати цей проєкт на сервісне обслуговування літаків, яких дуже багато у світі.    

Значну роль у цьому проєкті може зіграти держпідприємство "Антонов". Для тих, хто не в курсі, нагадаю, що в нього є 6 літаків, які залишилися після початку війни. Вони виконують багато логістичних завдань, зокрема із забезпечення замовлень НАТО і все, що з цим пов'язано. Проблем у тому, що рано чи пізно ресурс цих літаків закінчиться. Або вони перестануть відповідати сучасним реаліям. Наше завдання – максимально ефективно розпорядитися ще радянською спадщиною і сконцентруватися на створенні такого лоукосту, який міститиме насамперед будівництво нових вантажних літаків за участю наших заводів "Антонов", "Південмаш", "Моторсіч". 

Учасники проєкту

Подібний проєкт потрібно спочатку запропонувати Польщі. За радянських часів на їхній території випускалися літаки АН-12. Відповідно поляки можуть зацікавитися такою ініціативою. Думаю, що до проєкту можна залучити Швецію, яка має власне виробництво пасажирських літаків, але не має вантажних. У різних форматах до проєкту вантажного лоукостера можна залучити Чехію, де теж є виробництво літаків. З огляду на те, що лоукости безпосередньо залежать від дешевої нафти, то в такому випадку було б цікаво залучити до проєкту Саудівську Аравію, одного з лідерів-експортерів нафти. У цієї країни є інтереси до нашої оборонної сфери (наприклад, профінансували створення ракетного комплексу "Грім"). Думаю, цій країні було б цікаво створення такого повітряного експортера, який створюватиме нові технологічні ланцюжки. Ще можна залучити Азербайджан, який теж великий експортер нафти й активно допомагає Україні.

Амбітні проєкти

Ми говоримо про взаємовигідні проєкти. Вони мають дозволити Україні стати активним гравцем, центром із взаємодії з нашими союзниками, з країнами, які зацікавлені у співпраці. Це дасть змогу Україні капіталізувати свою економіку і зробити її конкурентоспроможною в преміальному секторі. Наприклад, Boeing експортує товарів на $50 млрд. Компанія – одна з найбільших експортерів США. Нам потрібно працювати в цьому напрямку, пропонувати проєкти, які допоможуть поліпшити відносини між нашими країнами.

Нашій країні потрібні амбітні проєкти. Тому що деякі західні країни вже нав'язують нам думки, мовляв, вирощуєте тут гречку і буде вам щастя. Це, знову таки, тупиковий шлях. Усім відомо, що зараз у світі аграрна країна – це бідна країна. Тому потрібно вибудовувати нове промислове ядро, використовуючи напрацювання, які вже є, і спадщину Радянського Союзу.