Власник сторінки
Кандидат історичних наук, політичний експерт
Як росія готує інформаційно-психологічні операції, та як вони провалюються
Закінчується січень і ми впритул підходимо до важливої точки в цій війні – можливого масштабного наступу агресора або нашого великого контр-наступу. Адже багато хто може пригадати слова Буданова про «гарячий березень» та слова інших офіційних та не офіційних спікерів про можливий наступ ворога в лютому чи навесні.
Відтак, з новою силою росія продовжує інформаційну війну проти України, про що, до речі, попереджало ГУР МО. Слід зазначити, що в своїй інформаційній війні росія не гребує нічим – використовуючи й давно відіграних персонажів, на кшталт Медведчука, перекручуючи слова офіційних та неофіційних українських та зарубіжних спікерів, маскуючись під українські ЗМІ тощо.
Так, наприклад, приблизно тиждень тому росія витягла на світ божий Медведчука, якого не те що політичним трупом, а й політичним скелетом назвати важко. Але, мабуть, в Кремлі вважають інакше, бо Медведчук знову почав просувати ідеї якоїсь «партії миру», яку ніби то прагне український виборець. Його стаття в російському виданні «Известия» була широко розтиражована не лише по суто російським, а й по, на перший погляд, українським ЗМІ, зокрема, телеграм-каналах. Про такі телеграм-канали вже було достатньо інформації. СБУ викрила низку їх ще до повномасштабної війни. Мова йде про такі канали як «Легітимний», «Резидент» і т.д. Після 24 лютого 2022 року подібні канали почали з’являтись, як гриби після дощу і маскувались під псевдоукраїнські, а насправді – займались розповсюдженням паніки, зневіри та іншої дезінформації серед українців. І от в останні дні там з’явилися тези Медведчука.
Чесно кажучи, друге пришестя Медведчука та ще й в нинішніх умовах це – вкрай невдалий крок кремлівських політтехнологів. Після загарбання Криму та війни на Донбасі, проросійський електорат сильно зменшився, а відношення українців до росії значно погіршилося, тому, навіть в 2014-2021 роках подібні проекти на кшталт Медведчука не мали жодних серйозних перспектив і могли розраховувати максимум на 6-8% електорату. Зараз же – в умовах повномасштабної війни, коли росія вчинила сотні актів агресії, геноциду та тероризму, говорити про якісь проросійські сили в Україні – просто абсурдно. Так само абсурдно просувати умовну «партію миру», як альтернативу іншим політсилам. Зрозуміло, що під поняттям «партія миру» зашифрована капітуляція та здача національних інтересів України.
До речі, якщо ми згадали телеграм-канали, варто також зауважити, що останніми днями шириться інформація, що росіяни (звісно не на пряму) намагаються скуповувати українські телеграм-канали. Дублювати вже існуючі в них не сильно виходить, а от придбати непоганий український телеграм-канал з живою аудиторією в 100-200 тис. осіб – більш прагматично з їхньої точки зору. Загалом, логіка в цьому є. Читаєш ти умовний канал «Україна вперед!», читаєш місяць, два, три – все ніби добре, правдиві новини, цікава інформація, аж раптом міняється його модератори/власники і на цьому каналі починає з’являтися інформація, що Зеленський хоче вбити Залужного, а СБУ та ГУР МО між собою ворогують. Добре що 23 січня глави цих відомств – В. Малюк та К. Буданов провели спільну нараду щодо узгодження спільних дій – це зайве свідчення того, що всі силові структури України працюють пліч-о-пліч й жодних непорозумінь між ними немає. Тим не менш, ворог буде й надалі просувати подібні вкиди.
Також росія здійснила незграбну спробу зірвати конференцію в Рамштайні. На цей раз не обійшлося без алкоголіка Мєдвєдєва, який напередодні Рамштайну знову лякав західних союзників ядерним апокаліпсисом. Мовляв, Захід дає занадто багато зброї, і якщо росія програє, то в неї лишиться єдиний аргумент – червона кнопка. Як бачимо – не спрацювало. Номенклатура озброєння значно розширюється. Хоча, слід констатувати, нажаль росії все ж вдається частково збити з пантелику окремі європейські держави, наприклад Австрію чи Німеччину.
Аналізуючи інші вкиди останніх тижнів, можна відмітити як старі, так і нові темники, які використовує ворог. Зі старого – знову чутки про ядерну небезпеку. Але якщо раніше в центрі уваги була Запорізька АЄС чи маячня про створення Україною «брудної бомби», то зараз увага російських пропагандистів та спікерів переключилася на Рівненську АЕС, де, як вони повідомляють, ми зберігаємо зброю та боєприпаси. Очевидно, цей вкид розрахований на розхитування непростої ситуації між Україною та Білоруссю. Ми повинні розуміти, що росія не полишила спроб втягнути Білорусь у війну офіційно, тому фейки подібної тематики будуть ще доволі часто з’являтись.
Ще можна пригадати дезінформацію росіян стосовно мобілізації в Україні, вручення повісток, мінування шкіл, взяття заручників в Броварах тощо. Сюди ж можна віднести вирвані з контексту фрази західних та українських спікерів про можливу поразку України, військову потугу росії та ін. Ворог чудово розуміє, що українці кожного дня чекають обнадійливих вістей, інформації про звільнення чергового міста чи села. Хоча, українцям ватро пам’ятати, що ми не можемо щодня топити російський крейсер чи проводити наступальні операції такого рівня, як Харківська чи Херсонська. Тому, нетерплячість українців використовує і буде використовувати росія. Тим паче, в її розпорядженні, як неодноразово зазначалося не лише суто російські ресурси, а й псевдоукраїнські. Так само можна сказати про когорту громадських діячів, експертів, журналістів, які поїхали з України й зараз з-за кордону свідомо чи ні підіграють російському агресору.
Проте, майже річний досвід цієї війни показав, що інформаційно-психологічні операції росії провалюються й не мають успіхів. Й чим далі просуваються сили оборони, чим більше міст та сіл повертається під український прапор, тим важче росіянам вести інформаційну війну. Хоча, все ж потуги й ресурси для цього в них ще є. Лишається розраховувати на нашу громадянську пильність, стійкість та оперативну роботу спецслужб по ліквідації інформаційної небезпеки.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.