Удари по російським тилам і новий етап війни

Війна на виснаження: як Україна б’є по економіці РФ і готується до ракетного етапу.

Нещодавно трапилося на очі інтерв’ю мого колеги, експерта Івана Ступака, у якому доволі точно окреслюється логіка нинішнього етапу війни — не лише на фронті, а й у глибокому тилу противника. Йдеться про те, що попри значні фінансові втрати Росія продовжує вкладати ресурси у війну, тоді як Україна поступово посилює удари по найболючішому для Кремля — економіці.

Особлива увага в розмові приділяється ударам по російській енергетичній інфраструктурі. За оцінками західних аналітиків, лише в нафтовому секторі Росія за рік втратила близько 10 млрд євро. Показовою є і ситуація з «Лукойлом», який у 2025 році зазнав збитків на рівні приблизно 13 млрд доларів через поєднання українських ударів і зовнішнього тиску.

Водночас, як підкреслює Ступак, ці втрати залишаються для Москви болючими, але поки не критичними. Це радше постійний виснажливий тиск, який створює проблеми, однак не руйнує систему миттєво. Причина — у самих засобах ураження. Дрони стали масовими, проте їхня бойова частина залишається обмеженою, і саме тому дедалі більше значення набуває ракетний компонент.

Саме ракети можуть стати наступним етапом цієї кампанії. Якщо дрон здатен пошкодити об’єкт, то ракета з потужною бойовою частиною може зробити його непридатним для відновлення. Наразі ж російська інфраструктура часто повертається до роботи вже через кілька тижнів після удару.

Важливо й те, що навіть без швидкого стратегічного ефекту такі атаки потрібно продовжувати. Вони змушують російські компанії витрачати мільярди на ремонти, перенапружують систему протиповітряної оборони і створюють атмосферу постійної нестабільності навіть у тих регіонах, які Кремль звик вважати недосяжними для війни.

Окремо Ступак звертає увагу на удари по Москві. Це не лише символічний тиск. Такі атаки змушують Росію утримувати максимальну концентрацію ППО навколо столиці, не дозволяючи перекидати її на інші напрямки. Фактично йдеться про нав’язування противнику вигідної для України моделі оборони.

Не менш показовими виглядають і розмови в Росії про перенесення оборонних виробництв за Урал. Теоретично це можливо, але в сучасних умовах це складний, дорогий і тривалий процес, який може дати Україні додатковий час для посилення власних можливостей.

Щодо ракетної програми, то, за словами Ступака, перші результати вже помітні, хоча масового характеру вони поки не набули. Основне питання залишається незмінним — фінансування. Саме від нього залежить, чи зможе Україна перейти від точкових ударів до системної ракетної кампанії, яка здатна суттєво змінити баланс у війні на виснаження.