Чому в Україні так і не запрацювали "поліцейські детективи"

В експерименті використали матеріально-технічну допомогу КМЄС на майже третину мільйона євро, а підвищення розкриття злочинів не відбулось

Підвищити розкриття злочинів та розвантажити слідчих – таку мету у 2017 році поставило собі керівництво Нацполіції, заручившись підтримкою Консультативної місії Євросоюзу з реформування сектору цивільної безпеки (КМЄС). Так у восьми слідчих підрозділах в різних областях України розпочався експеримент під назвою «Поліцейський детектив», у якому об’єднали слідчих та оперативників в один структурний слідчий підрозділ.

Зараз історія не була б варта уваги, якби не одна річ: в експерименті використали матеріально-технічну допомогу КМЄС на майже третину мільйона євро, а підвищення розкриття злочинів та розвантаження слідчих не відбулось. У 2020 році пілотний проект «Поліцейський детектив» згорнули, визнавши його поразку.

Втім, на самому початку на «поліцейських детективів» покладали великі надії. У МВС на той час старанно доводили важливість проведення реформи кримінального блоку, підкреслюючи, що зміни будуть можливі тоді, коли паралельно реформуватимуться суди і прокуратура. Не дочекавшись цього, у 2016 році експеримент запустили в Бориспільському відділі поліції в Київській області, а потім вирішили, що досвіду Борисполя буде замало і запровадили «поліцейських детективів» в Енергодарі, Дорогобичі, Подільську, Миргороді, Охтирці, Чугуєві, Хмельницькому.

Близько 90% особового складу підрозділів кримінальної поліції було переведено у статус слідчого. Працівників карного розшуку переорієнтували на агентурну роботу, роботу з оперативно-розшуковими справами та оперативну діяльність. Інший особовий склад працівників кримінальної поліції та слідства об’єднали та провели конкурсний добір.

Кошти і результати

На підставі договорів, укладених між КМЄС та ГУ Нацполіції у Київській, Запорізькій, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській та Хмельницькій областях, безоплатно передали уповноваженим цих управлінь цінне обладнання. Це ноутбуки, комп'ютери, принтери, сканери, копіри, картриджі, криміналістичні валізи та додатково витратні матеріали до них, цифрові фотоапарати та флешносії і набори фільтрів і т.д. Також за гроші КМЄС проводились спеціальні тренінги для українських детективів, окрім цього їх навчали застосовувати криміналістичні набори. 

Розподіл коштів для 8 підрозділів вказаний схематично (дивись інфографіку)

 Заради експерименту у слідчих підрозділах указаних відділів поліції збільшили кількість слідчих на 228 посад (загальна кількість посад складала 532). Проект контролювався Нацполіцією.

В умовах експерименту, як згодом визнали в МВС, зуміли дещо покращити взаємодію під час реагування на вчинення злочинів та їх розкриття за «гарячими слідами», було зменшено обсяг паперового документообігу. Проте суттєвих покращень у розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких та особливо тяжких, не відбулось. Через відсутність механізму підвищення грошового забезпечення слідчих експериментальних підрозділів та однакові умови праці порівняно з іншими поліцейськими спостерігалася велика плинність кадрів і значне навантаження (135-250 кримінальних проваджень) на одного слідчого, що ускладнювало повноцінне розслідування кримінальних порушень.

В експерименті переважна більшість оперативників, призначених на посади слідчих, не зуміли належно реалізувати процесуальну самостійність та повноваження слідчих, а слідчі не набули навиків оперативної діяльності. Тож у 2020 році проект «Поліцейський детектив» у Запорізькій, Київській, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській та Хмельницькій областях закрили.

Чому експеримент «накрився»

КМЄС профінансувала проект «Поліцейські детективи» на понад третину мільйона євро, але він не прижився. В чому причина?

Аналіз системи кримінальних розслідувань європейськими партнерами на старті проекту підтвердив її низьку ефективність, втім, дивним виглядає те, що об’єднання слідчих та оперативних працівників, які не показували високих результатів до експерименту, мало б привести до покращень. Навпаки: об'єднання оперативників та слідчих в один підрозділ несе ризик більших зловживань.

В реаліях експерименту люди отримали додаткове навантаження, а через нестачу часу на перепідготовку не змогли показати високих результатів. Незрозумілим було і те, кому «поліцейські детективи» повинні були підпорядковуватись. За відсутністю стратегії, за якою мав би розвиватись проект та фінансової мотивації експериментальних підрозділів зрозуміло, чому «детективів» не стали поширювати по всій країні. Так, Консультативна місія ЄС витратила кошти на технічне забезпечення та навчання, але  під «псевдореформою» ми отримали черговий «пшик».

Сьогодні в Україні працюють приватні детективи, діяльність яких не регулюється законом, втім, діють вони законно, реєструючись як приватні підприємці із видом діяльності «проведення розслідувань». Детективами в правоохоронній структурі офіційно можуть називатись лише детективи НАБУ, які  виконують функції оперативника і слідчого. Їх спеціалізація – викривати корупціонерів серед вищих посадових осіб держави. На даний час розвиток інституту приватної детективної діяльності в Україні перебуває на етапі становлення та нормативно-правового забезпечення.

Для того, щоб ця система працювала ефективно, необхідні суттєві зміни у кримінальному та адміністративному законодавстві та комплексна реформа кримінального блоку поліції. Йдеться про законодавчі та інституційні зміни в роботі поліції, прокуратури і суду. Але без сприяння керівництва держави в проведенні змін та без політичної волі все перебуватиме на рівні порожніх обіцянок та окозамилювання. Не всі реформи партнерів є хорошими та діючими в Україні. Необхідно зрозуміти, що основний критерій – це адаптація нового в правову систему України.